Розділ XXI

— Якого хвоста? — запитала Ейрін.

— Ми так називаємо трьох сестричок, що постійно бігають за нею, — пояснила Брі. — Елінир, Енніш і Шарла…

— Елінир та Енніш по дванадцять, а Шарлі ще одинадцять, — втрутилася Морін. — З ровесницями в Олвен нічого не склалося. Тордіш дружить із Невен, якій уже чотирнадцять, а Арвен воліє бути сама по собі — хоч, правда, віднедавна підбиває клинці до нашої компанії.

— Отож ці троє, — вела далі Брі, — завжди були вірними подружками Олвен. Проте останнім часом вони багато сварилися, Олвен і Енніш твердили, що твоя Первісна — це просто вигадки, а Шарла та Елінир з ними не погоджувались. А сьогодні й Енніш змінила свою думку, коли побачила тебе. Олвен, звичайно ж, залишилася при своєму. Мабуть, тому всі троє не пішли з нею на обід — бо ж ти могла вирішити, що вони підтримують її.

Ейрін недбало стенула плечима.

— От дурниці! Я в ці дитячі ігри не граю.

Її співрозмовниці дружно захихотіли.

— Це ти в Шайни навчилася? — запитала Гелед. — Ну, цього виразу обличчя. Вона завжди корчила таку ґримасу, коли йшлося про наші сварки.

— Мовляв, що з дітей візьмеш, — підхопила Морін. — Шайна з десяти років вважала себе страх якою дорослою, а до нас ставилась, як до малих.

— То ви не дружили з нею?

— Точніше, це Шайна не дружила з нами, — сказала Брі. — Їй просто було нецікаво з молодшими за себе. Тяглася до старших дівчат — і знай конфліктувала з ними. Вони, хоч і поступались їй за силою, все одно не визнавали її рівною, а Шайна через це аж казилася й постійно задиралась до них. Найбільше перепадало Ріані, та й Давнайг частенько потрапляла їй під гарячу руку.

— А ще Шаннон, — додала Гелед. — Її ти маєш знати, вона зараз у Тахріні.

— Звичайно, знаю, — підтвердила Ейрін. — Шаннон перша, з ким я почала листуватися.

На ці слова Морін заздрісно зітхнула:

— А мені ці кляті поштові чари ніяк не даються…

Впродовж усього обіду Ейрін краєчком ока стежила за вхідними дверима, чекаючи на посланця від найстарших. Коли вона вже допивала сік, до їдальні зазирнула Івін, швидко відшукала її поглядом і підійшла до їхнього столу.

— Вибачте, менші, я мушу забрати від вас Ейрін. Найстарші сестри хочуть поговорити з нею.

Поставивши склянку на стіл, Ейрін квапливо підхопилася. А Брі запитала:

— Це надовго?

— Може, надовго, а може, й ні, — відповіла Івін. — Та в кожному разі, до початку ваших занять вона точно не звільниться. Ідіть навчатися, сестрички. Ще встигнете одна одній набриднути.