Розділ «21»

— Кров’ю дітей моїх прошу тебе, Господарю мій, врятуй раба свого!

Темрява доторкнулася до Мілени. Холод і жар, не знати, що напевне, обпекли її. І голод став нестерпним, а попри голод — страх.

— Золтане!

Тільки Золтан здатен порятувати, хоч вона і зрадила його, та він щось придумає, аби відігнати те страшне, що зараз поглине її душу навіки — без надії на відродження й спасіння.

— Я, Маат, наказую тобі: не порушуй Рівновагу. Імені твого не вимовить ніхто більше, ні на цім світі, ні між світами, ні за Брамою. Оголошую тебе Відступником.

Богиня підняла руки-крила. Ані завмер. Позбавлений імені, зв’язаний новим іменем, він відсахнувся від крил Маат. Де, де ті Обранці? Як мертві боги прийшли до нього? Напившись крові, він поновить сили, та замість вісьмох шмаркачів, що, мабуть, заблукали в підземеллі попри всі смолоскипи, прийшли боги Та-Кемет. Ці не могли заблукати.

— Ви мертві! Всі мертві! Я знав, що Та-Кемет впаде, і всі помруть! І вас немає!

— Я, Ісіда, кажу тобі: час скінчився. Твої боги чекають. Не поглиблюй своєї вини, Відступнику.

Ані замахується на неї ножем, та ніж спалахує блакитним світлом і пече йому пальці.

— Я, Осіріс, кличу тебе на свій суд: прийди, Відступнику, я судитиму тебе!

На грудях бога горить Анк. Ані не може дивитися на блакитне сяйво. Повелитель мертвих сам прийшов до нього.

— Я, Баст, промовляю до тебе: темрява моя, геть із моїх володінь! Я позбавляю тебе права бути в темряві, бо ти оголошений Відступником!

Тіло Ані починає світитися. Мертві боги Та-Кемет знайшли своє втілення, Обранців, присвячених їм. Тисячі років збирали їх, берегли і вели крізь перевтілення аж до сьогодні.

— Я, Нут, кличу тебе: Відступнику, ім’я твоє не вимовить ніхто, зійди, аби відповісти Володареві мертвих! Тобі немає місця тут, тільки на сходах!

Витанцьовуючи, до Ані підходить Нефтіда. Тіло його не слухається, Темрява завмерла навкруг кола Богів. Нефтіда торкає його рукою, і на груди сідає скарабей.

— Йди сходами, і вічність ітиме за тобою.

Він хоче сказати щось, та голосу немає. Він знає, що це означає — він не розтулить рота, бо вже мертвий. Але доки вони самі не повернуть йому мову, Анубіс не прийме його біля брами — адже німий не може відповідати на Суді.

Гор дивиться йому в очі, і Сила витікає з нього. Він падає на підлогу, помальовану безсилими тепер знаками. Що його знаки, коли боги Та-Кемет прийшли по нього самі? І немає порятунку, Господар кинув свого раба напризволяще.

— Я, Гор, розверзаю твої вуста, аби Відступник міг говорити з Осірісом. Встань і йди.

Брама світиться всіма кольорами, Ані чіпляється пальцями за плити підлоги, та даремно. Анубіс холодно дивиться на нього і прочиняє Браму. Двері, що їх не відчиняли тисячу років, виявилися Брамою. Ані закричав. Його тягло в Браму, а він кричав, кричав, бо наперед знав, що буде там, по той бік. Нічого.