Розділ 5. Жозефіна

Поблизу річки вже стояли два гурти хлопців у кожухах хутром навиворіт, виряджених у різних тварин. Тут були і рогаті Козли, і Коні, й Вовки з Собаками, і навіть Гуси. Попереду кожного гурта на прив’язі у хлопчиків-«пастухів» стояли найпотужніші молодики з бичачими головами.

— Чоловіки сьогодні стають перевертнями — це допоможе домашній худобі уникнути хвороб й іншої напасті, — пояснила Зінаїда.

За командою пастухи підвели Биків до вузького мосту без поручнів.

— Бики завжди починають, — тихо повідомила молода жінка.

— Що починають? — не зрозумів Станіслав.

— Дивіться.

Бики з ревом попрямували назустріч один одному. Зійшовшись посередині містка, вони почали штовхатися. Після недовгої сутички один з них втратив рівновагу і впав у воду. Місце було неглибоке, вода — трохи нижче пояса. Після цього команди з бойовими лементами кинулися на міст. Завдання перед ними стояло те ж саме — зіштовхнути суперників у воду. Дівчата на березі голосно підтримували своїх. Хлопці весело штовхалися, намагаючись зберегти рівновагу. Але ось в одній із команд на «полі бою» не залишилося жодного «воїна» — всі опинилися у воді. Бій завершився.

Усі учасники зі сміхом і примовками попрямували до багаття на березі: обсушитись і зігрітися, випивши чарочку, дбайливо піднесену їхніми супутницями.

— Графе, запрошую вас із дружиною і вашими іноземцями до нас у гості, — уклонилася Зінаїда. — Сьогодні за звичаєм ми варимо борщ із кісточкою, щоб домашня худоба водилася.

— Залюбки, тільки, цур, горілку не наливати, ми хочемо протриматися до вечора.

— Гаразд-гаразд, — заметушилася молода жінка, зрадівши, що її запрошення прийняте.

— Що це за страва? — здивувався Лампі, коли Зінаїда принесла димлячі тарілки.

— Пробуйте, пробуйте — це дуже смачно! — припрошував його Потоцький і поглянув на Зінаїду, ніби щось шукав.

— Зараз, зараз, — усміхається господиня, вгадавши його думки.

Через хвилину вона внесла до кімнати велике блюдо з невеличкими рум’яними булочками.

— Ось тепер порядок, — граф Станіслав потер руки. — Отже, панове, перед вами власне українська страва — борщ із пампушками і часниковим соусом. Я правильно пояснюю? — граф повернув голову в бік господаря.

— Так, звичайно! Хочу тільки додати, що їсти борщ потрібно вогненно-гарячим. Хоча це моя особиста думка. — Григорій уклав у руку пампушку, рясно змазав її часниковим соусом і взявся за борщ.

Лампі вирішив повторити за господарем, але йому вдалося виконати тільки операцію з пампушкою. Спроба відправити до рота ложку не вдалася: занадто гарячим був борщ.

— Як ви можете їсти такий гарячий борщ? — віддихавшись, запитав він Григорія.

— Напевно, це багаторічна звичка. А взагалі я навіть ніколи не замислювався над цим.