Розділ 2. Константинополь

— Привіт, Мустафо! — прокричав Дімітрій, подаючи тому руку.

— Здрастуй, Дімітріє, — відповів турок, не перериваючи годування.

— Познайомся. Це — Софія.

— Привіт, Софіє, тримай хліб для голубів.

— Дякую.

Дівчина взяла хліб, і птахи одразу оточили її.

— Якщо ти не дуже зайнятий, підемо з нами, — запропонував Дімітрій. — Ми на базар за провіантом.

Турок погодився, розкидав залишки хліба і приєднався до Софії і Дімітрія. Молоді люди обійшли мечеть праворуч і опинилися на базарі.

Великий стамбульський базар! Базар, що складається з декількох базарів. Базар, можливо, найбільший у світі. Місто в місті. Базар, де людина може народитися, прожити все життя, не виходячи за його межі, і померти тут же. Бо територія його величезна: тисячі вуличок і галерей, в яких недосвідчена людина може запросто заблукати, територія, на якій є і лікарні і мечеті, харчевні і місця для розваг, майстерні ремісників, заїжджі двори і навіть цвинтар. Лавки під відкритим небом переходять у величезний критий ринок. Потрапити на цей базар — значить опинитися у кратері вулкану. Галасливі продавці з усіх усюд начебто чекають тільки вас, ніжно зазирають ув очі, обіймають за плечі, на всі лади розхвалюють свій товар. І ось вам уже здається, що ця річ шилася на ваше замовлення, і не важливо, що вона на кілька розмірів більша; а на цьому килимі саме той малюнок, який снився вам кілька ночей поспіль; і тільки цей ятаган зробить вас найхоробрішим чоловіком, а ці прикраси — найчарівнішою жінкою; а якщо ви не додавали цих спецій в їжу, то позаду найневдаліша частина вашого життя; і без цього кальяну з цією травичкою ви взагалі не жили, а існували. І не важливо, що ви прямували на базар за оливковою олією, а вийшли з дорогою вазою, головне — вийшли з упевненістю, що йшли сюди саме за цією вазою.

У цьому і є гіпнотична властивість базару і його продавців. Не дай вам Бог зацікавитися якоюсь річчю! Тоді починається найцікавіше — торгівля. Вона — головне дійство базару. Торгівля може тривати годинами. За цей час продавець нагодує і напоїть вас чаєм, знизить ціну на товар вдесятеро і знову підніме уп’ятеро. Зрештою, річ виявиться у вас, як вам здається, майже задарма, а торговець, у свою чергу, вважатиме, що непогано обдурив вас.

Молоді люди швидко проскочили речові лавки і попрямували до рядів із солодощами. На прилавках лежали купи кавунів, динь, апельсинів, лимонів, фініків, фіг, бананів та інших екзотичних фруктів. Минувши ці спокусливі наїдки, Софія з друзями опинилися в справжньому царстві ласощів: сотні видів халви і пахлави, лукума і козинаків, солодких горішків і нуги з мигдалем, джемів та желе, пудингів і щербетів, і ще безліч солодощів, від яких у дівчини потекли слинки. А які у них назви! «Насолода султана», «Недотрога», «Витончена радість», «Фатальна любов»!

Старий турок, помітивши, що молодь застигла в нерішучості, швидко вмовив тих купити саме в нього:

— Підходьте, дорогі, беріть усе, що бачите! Вам віддам дуже дешево, — почав закликати він Дімітрія і Мустафу, — а для вашої красуні все, що вона захоче, безкоштовно!

Софія швидко збагнула, що основне замовлення потрібно брати на себе. Вона набрала булочок-пампушок, солодощів, прохолодний айран і гарячу каву.

— Вах-вах, яка ласунка, — почухав потилицю продавець і розрахував їх. Але якщо б юнаки підрахували вартість замовленого, то зрозуміли б, що небагато виграли від «подарунка» для Софії. А проте лишилися задоволеними і покупці, і торговець.

Розпрощавшись із привітним турком, молоді люди піднялися сходами й опинилися на майданчику з чудовим видом на Святу Софію і Блакитну мечеть зі свічками-мінаретами з одного боку і бухтою Золотий Ріг з іншого.

— У нас сьогодні продаж жінок до гарему, — попиваючи каву, неохоче зауважив Мустафа.

— І що ти пропонуєш? — запитав його Дімітрій. — Адже нас із Софією туди не пустять.

— Якщо хочете, я можу тихенько провести вас на балкон подивитися крізь завіси, як усе це відбувається.

— Напевно, це дуже неприємне видовище, — зауважила Софія.