Розділ 12. 1787 рік

У групі Потоцького обговорювалося інше питання.

— Коли король Станіслав Август має намір виїхати з Варшави? — запитав граф Браницький.

— Це відбудеться не раніше ніж через місяць, — повідомив князь Сапєга.

— Візит буде офіційний?

— Ні, його величність вирішив не збирати сейм для офіційного дозволу на виїзд із країни.

— Але тоді він не має права залишати межі Речі Посполитої.

— Він планує зустрітися з Катериною у Каневі, що знаходиться на нашій території.

— Розумно, розумно. Але чи не викличе це гніву імператриці?

— Сподіваюсь, ні. Вона повинна пам’ятати, що першим коханцем у неї був Понятовський. А перше кохання залишається у серці на все життя.

— Так, але московити останнім часом почали нахабніти. Нещодавно у Варшаві король Станіслав дивився в театрі п’єсу. Московський посланник Рєпнін увійшов до своєї ложі, коли вже був зіграний перший акт. Побачивши, що вистава давно почалася, велів опустити завісу і розпочати п’єсу спочатку, — презирливо зауважив Ігнацій Потоцький.

— І що король?

— У Станіслава Августа не вистачило сміливості перервати це неподобство, і він усе повернув на жарт.

— Граф Ігнацій рішуче налаштований проти втручання Москви у справи Речі Посполитої, — шепнула Жозефіна Олександрі Браницькій.

— Катерина це знає і просила Потьомкіна позбавити її від присутності графа Ігнація Потоцького, — стиха відповіла графиня Олександра.

В іншому кутку зали генерал Каменський розмовляв із племінником короля Йозефом Понятовським.

— Вдаване перемир’я з турками дуже хитке. Турки збираються з силами, і думаю, найближчим часом нас очікує війна.

— Графе, як ви можете так спокійно говорити про війну? — з неприхованим жахом запитала графиня Соболева.

— Я військова людина, графине. І моє служіння батьківщині в цьому і полягає. Крім моїх здогадок, дані розвідки підтверджують занепокоєння у військах противника. Але не хвилюйтеся. Османська імперія в занепаді — її час минув. Князь Потьомкін — ось хто здатен вдихнути свіжий вітер у ці землі. Чи не так, графе? — звернувся він до Станіслава Потоцького, що тільки-но підійшов до них.

— О так! — вигукнув граф. — Енергія князя здається невичерпною.

Перед вечерею товариство почало розпадатися на дрібні групки, обговорюючи вбрання, зустріч імператриці і короля, майбутній обід.