Розділ «З гумором»

– Ну и? А футбол тут при чем? Я за сборную Украины!

У мене є позитивні історії, і було б несправедливо не розповісти про них бодай коротко. Адже якими б жорстокими не були розповіді та враження про війну, як не дивно, воюють люди. Як я вже згадував, у лікарні в Ровеньках мене конвоювали по черзі 18 ополченців. Веселого замало, коли в окремій палаті, просто перед твоїм ліжком розміщують озброєного ополченця. Про харчування в наших лікарнях знає багато хто, але харчування в районній лікарні, у відрізаних від будь-якого постачання Ровеньках, було особливо дієтичним. Увесь персонал лікарні останній раз отримував зарплату в червні. Вечерю подавали о 15:30. Так ось, ополченці-конвоїри, побачивши юшку, якою мене годували, ділилися своїм сухпайком.

Прийняли мене в 30-градусну спеку в шортах і капцях. Погода поступово змінювалася. Спочатку шкарпетки подарував осетин. Потім теплі шкарпетки й білизну дав азербайджанець. Лікар презентував два светри. Ополченець-шахтар дав фірмову ахметівську футболку «ДТЕК» і шахтарську робу. Так само з’явилися кросівки, курточка, шапка… Мої ж речі, як це часто буває в подібних ситуаціях, безслідно зникли. Але я кажу про те, що скрізь є люди, які говорять однією мовою загальнолюдських цінностей, і я дуже радий, що на тернистому шляху мого полону зустрічалися такі.