Розділ без назви (8)

— От і добре, — Борис говорив примирливо. — Давай до цієї теми не повертатися. Ти мені нічого не винна. Більше того, якщо мені все вдасться, то, навпаки, буду винен я тобі.

— Ви що, такий крутий письменник? — запитання звучало щиро, навіть якось по-дитячому наївно.

— Де там, — натхненно брехав Борис. — Просто хобі. Щоб не просаджувати по шинках багатий спадок, мандрую і пишу.

Він підвівся, подякувавши за вечерю, і пішов до кімнати.

— А…

Він був уже в коридорі, але загальмував і обернувся.

— А якби ви не мали при собі стільки грошей, що було б?

— Гадаю, я б упорався. — Це аж ніяк не була бравада, адже Борис не глянув на неї, відповів неуважно, думаючи вже про своє.

На відміну від господині цього помешкання він не вмів відчувати спиною поглядів протилежної статі.

Двері за ним тихо зачинилися.

Наступного ранку, який розпочався для Наталі у звичному ритмі, в кімнаті квартиранта довго не було ознак життя. Сніданок давно чекав, а він чомусь не поспішав виходити до кухні. Її робочий день було розписано заздалегідь, і вона вже збиралася йти виконувати доручення «столичного писаки», який, схоже, вчора запрацювався, тому й бачив о такій пізній годині свій десятий сон. Нарешті дівчина наважилася постукати у двері.

— Прошу…

Квартирант сидів на канапі, підперши голову руками. Вдягнутий.

— Доброго ранку… — трохи здивовано привіталася вона. — Я думала, може, ви ще спите. Ви сьогодні не снідаєте?

— Я пізніше, — якось «не так» подивившись на неї, промовив Борис. — Вибач, мушу подумати.

Коли вхідні двері за нею зачинилися і клацнув замок, Борис повільно підвівся і вийшов у коридор. Зняв трубку телефону, присів просто на підлогу й набрав номер. На останній цифрі палець зірвався з диска, і номер довелося набирати ще раз. Нарешті пішов виклик.

— Слухаю! — енергійний, дещо сухуватий чоловічий голос. Діловий та спокійний.

— Доброго дня Назаре Григоровичу? Ви?

— Я. Впізнаю. Доброго дня. Давно тебе не було чути. Чим похвалишся?

— Хвалитися не маю чим. — Борис сперся спиною на стіну і притулив до неї потилицю. — Неважнецькі справи. Кепські. Схоже, треба зливати воду.