TextBook — Тоді призначай місце. Але запам’ятай — я озброєний і… Словом, краще зі мною не гратися. Якщо за тобою хтось стоїть і ви щось замишляєте, майте на увазі — я не здамся. І дискет не віддам також.
Наталка з’явилася за кілька хвилин, тихо прочинила двері й сіла поруч. Рука торкнулася його плечей та волосся.
— Я… я не хотіла… Вибач мені. Я дуже перехвилювалася…
— Добре, — промовив він, не змінюючи пози. — Забуто. Іди, я дуже змучений.
— А… можна, я біля тебе?
— Я ледь живий і ні на що не здатний. Завтра в мене зустріч із твоїм Щорсом. Мушу виспатися.
— А мені нічого не треба, — сказала вона. — Я тільки лежатиму поруч.
Борис нічого не відповів. Рипнули пружини, і поруч з ним під ковдрою угніздилося ніжне тепло. Вона пригорнулася до нього й затихла. Невідомо, хто з цих двох по-своєму змучених людей перший потонув у темряві сну.
XXXIII. Хто є хто
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Амністія для Хакера» автора Волков О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XXXII. Слідами мерця (продовження)“ на сторінці 4. Приємного читання.