TextBook Тіло давно вже готове було відключитися, а думки пручались. Очевидно, для них це ще була не межа. Завтра доведеться зробити ще одне зусилля. Можливо — останнє. Що принесе зустріч із цим відчайдушним хлопцем?
Він, як і обіцяв, зателефонував учора. Борис тоді сидів просто на підлозі, притулившись спиною до стіни щойно придбаної для Наталі квартири. Маленька квартирка у досить затишному районі. Сидів, відпочиваючи перед поїздом, думаючи, що все-таки вдалося, що за кілька днів ця маленька, беззахисна жінка житиме тут. Чи довго згадуватиме його? Навряд чи. Та воно й на краще. Нехай живе спокійно та щасливо, тому що заслуговує на це. Саме вона подарувала йому шматочок щастя тоді, коли він на подібне аж ніяк не розраховував.
Тоді й подав сигнал мобільний.
— Слухаю.
— Привіт, це Анатолій.
— Радий тебе чути. Чим порадуєш?
— Я думав… Нам потрібно зустрітись. На жаль, інших варіантів немає.
— Як це… — не зрозумів Борис. — Це ти маєш їхати сюди чи я у Штати?
— Нікуди їхати не потрібно. Я тут.
— Нормально… — вколов його Борис. — Сьогодні приїхав?
— Я і не від’їжджав. Так… дезінформація.
— Ясно… А як мені знати на майбутнє, де дезінформація, а де ні?
— Ну, я щодо тебе такої можливості також позбавлений, — відпарирував Щорс.
— Але я тобі локшини не вішав.
— Ну гаразд, — здавалося, Щорс почувався ніяково, — зустрітися все-таки доведеться. Мені потрібні дискети.
— Я можу скинути тобі їх по…
— О, ні! — перебив той. — Навколо цього такі засоби задіяні, що… Ти й дві клавіші натиснути не встигнеш, як тебе вичислять.
— Послухай, а може, скажеш у загальних рисах, що це все означає? Через що стільки галасу?
— Через гроші. Шалені гроші…
— Отже, будемо багаті?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Амністія для Хакера» автора Волков О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XXXII. Слідами мерця (продовження)“ на сторінці 2. Приємного читання.