Розділ «XIII. День народження»

Магазин називався «Нічний діамант» і працював цілодобово. Наказавши водієві таксі чекати, Борис спустився у напівпідвальне приміщення. Яскраве світло, мерехтливі вітрини, вишукані товари. У невеличкому залі магазину товклися дві молоді пари, вибираючи, очевидно, якийсь подарунок. За прилавком стояла нафарбована фігурна пані в елегантній облягаючій сукні. Друга така сама красувалася просто посеред магазину. Обидві були чимось схожі на ляльок. У кутку тихо перемовлялися двоє охоронців у зелених костюмах та чорних беретах.

— Доброї ночі! Чим можемо бути вам корисними? Що бажаєте?

— Подарунок і пляшку шампанського.

— Будь ласка, прошу вас… — Продавщиця ледь помітно торкнулася рукава його плаща, запрошуючи до відділу. — Шампанське ось, на цій вітрині, прошу вибирати. Ось поруч інші алкогольні напої, можливо, ви ще щось виберете… А подарунок… Що б ви хотіли? Що саме?

— Шампанське ось це будь ласка… — Борис навмання тицьнув пальцем на батарею пляшок.

Друга лялька відразу зняла з вітрини пляшку і поставила перед ним.

— Прошу.

— А подарунок — прошу вас що-небудь придатне для дня народження.

Борис відчував, що не зможе витріщатися по цих вітринах і вишукувати парфуми чи, скажімо, якусь річ. Це виглядало б ніби лицемірством по відношенню до самого себе. І до неї. Саме зараз особливо відчувалося, що лицемірити перед цією дівчиною він би не зміг. Тим паче йому хотілося чимшвидше забратися к бісовій матері з цієї оази нетутешньої вишуканості. Крім того, він мав інший клопіт: як промацати дискети. Невже для цього теж потрібна своєрідна графологічна лабораторія? Але ж той, хто стер потрібну інформацію, натомість записавши абищо, розраховував сам видобути стерте, отже, теоретично це не так уже й складно. Потрібно лише зуміти.

— А що саме ви бажаєте? — Пані, що стояла поруч із ним, і далі допитувала: — Це подарунок жінці чи чоловікові?

— Жінці.

— Ну, тоді в нас є широкий вибір косметики, парфумів… Можливо, галантерея або…

— Будь-що, — перебив Борис. — Прошу вас, я дуже поспішаю. Мене задовольнить будь-яка річ, що могла б сподобатися жінці. На ваш розсуд.

Пані з магазину була здивована такими вимогами клієнта.

— Ну, все-таки… — завагалася вона. — Підкажіть мені, це для вашої дружини чи подруги, так?

— Ні. — Борисові починав уриватися терпець. — Для знайомої. Просто знайомої.

— Ну давайте я запропоную вам кілька парфумів, понюхайте, які вам сподобаються.

Коли він уявив, як зараз нюхатиме склянки з парфумами, йому мало не стало зле. Перед очима попливли різнокольорові кола, які «не струшувалися» головою, а до горла підкотила нудота.

— Ні, дякую, — буркнув Борис. — Давайте так, на ваш смак. Щось таке, нормальне.

— Ну а… А на яку суму ви хотіли б придбати подарунок?