Розділ «Глава 22»

— Світлано…

— Крісе, не треба, — уникаючи чергової спроби обійняти її, простогнала Лана. — Ти знаєш мене ледь не краще, ніж я сама себе. І якби я чогось хотіла, ніколи не стала б комизитись. Але я — не хочу. Нічого не хочу. Пробач.

— А я думав, буде мені подарунок на Різдво.

— Думав? — від гніву — здається, і цей її річчю вважає — у Лани з очей бризнули злі сльози. — А ти навчився думати? Проблиск інтелекту подолав бунт гормонів? Видовище, мушу зізнатися, не менш вражаюче, аніж мавпопітек, що вперше став на задні лапи.

— Ти хочеш образити мене? — тихо спитав Крістіан, і лють дівчини почала поволі затихати. Кріс — хороша людина, і один із небагатьох чоловіків у її житті, який дійсно ставиться до неї з розумінням. Він не заслужив того, щоб вона зганяла на ньому зло. Тим більше, через те, що закохалась у мужчину, якого не існує.

— Ні. Я хочу, щоб ти дав мені спокій.

Крістіан помовчав, а потім повільно сказав:

— Я люблю тебе, Лано. По-справжньому.

— Якщо це так, то мені шкода, — так само повільно відмовила вона, зі щирим жалем поглядаючи на зажурене лице австрійця. — Дійсно шкода, любий. Бо я не люблю тебе.

— Натяк вийшов прозорим, як щойно вимите скло, — усмішка Крістіана з награно-бадьорої помалу перетворювалась на жалюгідну. — І хто він, той щасливчик?

— Не знаю, Крісе. Нічого не знаю. Навіть того, чи ми ще з ним зустрінемось. Швидше всього, що ні, — і до власного жаху, Світлана заридала. Це було настільки несподівано для неї самої, що від розпачу і сорому сила ридань подвоїлась. Крістіан обережно обійняв її і заходився стирати сльози зі щік своєю ідеально чистою носовою хустинкою.

— Все буде добре, Лано. Він повернеться, ось побачиш.

Звідки? З глибини віків?

— Ти не розумієш… він не…

— Звісно, повернеться. Жоден чоловік не піде від тебе просто так, маленька феє.

— Це кара Божа. За те, що я так ставилась до чоловіків.

Крістіан засміявся.

— А може, твоя поведінка — то відплата за всіх ображених жінок світу, за всіх, хто потерпає від нас, мужчин. Як тобі така версія?

— О, Крісе… та, яка стане твоєю дружиною, дуже щаслива жінка.

— Але нею будеш не ти?