Розділ «Подарунок з того світу»

Раніше у таких випадках він додавав: «Додому».

Воду спінили три ряди весел, скрип їхнього руху потонув у шумі води за бортом. Чайки жалісними криками проводжали галеру у відкрите море від скелястих берегів зловісної Кафи.

Тубілай стояв, опираючись спиною на мачту, і ловив себе на думці, що дивиться не вперед, як завжди, назустріч розбурханим хвилям, а, навпаки, назад, де зараз зникне тонка смужка кримського берега. Ніколи раніше не переймався він подібними речами. Зараз було інакше, йому не хотілося дивитися туди, де невдовзі скінчиться шлях жінки, яка від початку належала його повелителю. Що ж, на все воля Аллаха. І нехай він охоронить її від зла, яке, можливо, чекає на неї там.

Та надії такого роду виглядали примарними і він розумів це. Всемогутній Аллах не боронитиме невірну, яка матиме у душі свій маленький хрест, навіть після того, як його все-таки заберуть у неї і розтопчуть. Він точно знав, що та, кого поки що звуть Марією, матиме свій металевий хрестик у душі навіть тоді, коли топтатимуть її саму. І тоді незворушний воїн відчув, як слабне у грудях те, що завжди тримало холодною його голову, робило гострою думку та стрімкими м’язи. Воно — оте невразливе, що робило його тіло недосяжним для зброї ворогів, зараз починало тремтіти і нітитися.

Він хотів бути поруч із нею. І не знати що віддав би, щоб і надалі мати змогу зробити для цієї жінки те, чого не бажав робити всемогутній Аллах. Виходило, що сам не міг тепер віддати власне життя за Аллаха, за свого найсвітлішого повелителя. Потреба жити для цієї жінки лякала, йдучи наперекір усьому, що він знав досі. І одночасно він, Тубілай, дозволив собі відмовитися від неї. Отже, все-таки це він невірний. У всьому невірний. Хоч як крути…

І ще у ці важкі хвилини згадався йому згасаючий погляд пораненого козацького сотника. Чомусь неабияка заздрість до нього — ворога і побратима одночасно — охопила славетного воїна. Той не мав золота і невільниць, перед ним не падали долілиць. Та Тубілаю здалося, що володів він чимось таким, незрівнянно більшим, аніж усі його привілеї.