Тубілай підвівся, випрямляючи спину.
— Ти хоробрий воїн, — сказав яничар-ага. — Я можу зробити тобі милість, — рука його обхопила різьблений, з камінням ефес ятагана.
— Не потрібно… — не дивлячись на нього, відповів Андруш. — Не варто шаблю тупити. Ще згодиться…
Тубілай нахилився до Марії, беручи її за плечі.
— Ні! — заволала дівчина. — Залиш мене тут! Пусти! Пусти…
Вона знову почала видиратися і тут почула тихо промовлені сотником слова:
— Їдь з ним, дівчино… тепер інакше не вийде… там будеш як королева… тут зганьблять тебе… скоро повернуться… бережи тебе Боже… бережи її, невірний…
На стоянці буджаків залишилося тільки троє коней. У небі кружляли шуліки. Диск сонця над обрієм уже став сліпучо-яскравим, але очі козацького сотника дивилися на нього, не відриваючись. Тому що бачити вже не могли.
Непрохані гості
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Емісар» автора Волков О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вестерн по-українськи“ на сторінці 4. Приємного читання.