Розділ «Глава 1. Його музика»

Ні в якому віці не можна надбати талант, але у будь-якому віці можна виправити свої помилки.

Вольтер

Мене завжди зворушувала й дивувала здатність деяких людей складати із окремих звуків цілісну мелодію. Музика линула довгими коридорами підземного переходу, забивалася під стелю, відлунювала від стін, чіплялася за гострі кути і торкалася перехожих — не залишала байдужими своїх слухачів, хоча була проста й невибаглива. Я побачила натовп, що оточував музикантів, і захотіла підібратися ближче. Музичний момент закінчувався, і я несвідомо потягнулася до гаманця — це була новина. Я підозрювала, що причина мого розчулення не тільки в таланті автора та майстерності виконавців, й у моєму зрадницькому настрої, що атакував мене останнім часом, не зважаючи на весну, залишав мене без сонячних промінців.

Серед виконавців з темною смуглявою шкірою був синьоокий білошкірий брюнет із зовнішністю місцевого колориту. Він здався мені підозріло знайомим, і я безсоромно роздивлялася його. Він помітив мою зацікавленість і спитав зовсім без акценту:

— Вам сподобалося?

Мені здалося, що я вже чула цей голос. Кілька років тому він залишив слід у моїй акустичній пам’яті, зник і несподівано з’явився знов. Я витягла з гаманця десять гривень і, не шкодуючи, поклала в капелюх.

— Щось хочете замовити? — люб’язно спитав брюнет.

— Хочу. Сніданок з вами.

Він був трохи шокований, але спілкування з нахабними молодими жінками входило в рамки його професійної діяльності, і він оговтався майже миттєво.

— Мене можна запросити чи сказати, що хочете випити кави — я сам здогадаюся, але за десять гривень, вибачте, мене ще ніхто не ангажував.

— Перепрошую, — невинно відповіла я і продовжувала стояти.

— Ви так дивитесь на мене, — трохи заінтриговано зауважив він.

— Мені здається, я вас бачила.

— Можливо, — погодився він.

— Не тут, — не зупинялась я.

— А де? — поцікавився він.

— Десь в іншому місці.

Я ніяк не могла спіймати свою думку, що за мить промайнула в голові та зникла в невідомому напрямку. Синьоокий чоловік подивився на мене з розумінням і філософськи припустив:

— Гадаю, це було в іншому житті.