Розділ «Глава 11. Зелений у сіру смугу»

— Він схожий на шукача пригод? Ні. А ти, Марго, теж вийшла з віку, коли жінка нагадує ослицю із задом, намащеним гірчицею. Тому, зустрічайтеся, діти мої, на здоров’я. Запевняю тебе, взаємний вибух почуттів вам гарантований, а далі все в руках Божих.

— Це все добре, Аліно, але мені б хотілося дещо іншого, — невдало апелювала я.

— Авжеж, ти б хотіла, щоб він зістрибнув з мерседеса та лаконічно запросив тебе стати його подругою на все життя, але це вже залежить від багатьох невідомих… Погоджуйся, буде, принаймні, цікаво.

— Згодна лише за однієї умови. Скажи, що ти знаєш про його дівчину?

— Нічого особливого, — завірила Аліна. — Типовий випадок жінки-присоски, яка потрапляє в чоловіче життя випадково, але ніколи добровільно не йде звідти. Це вона бере на себе традиційні чоловічі ролі та заявляє: «Хочу бути з тобою і буду», — а він не дуже противиться.

— Гроші відіграють тут якусь роль?

— А як же без них, рідненьких. Грошово-особисті стосунки зараз найпопулярніші, але досить питань, тобі може стати нецікаво.

— Що ж, спробуємо.

Щоб менше думати й підрівняти матеріальний баланс, я вийшла на роботу й відчула, що розучилася працювати. Сиділа в офісі, намагалася відправляти та приймати емейли, щось писати, пити каву й занурюватися у звичне життя, але щось муляло. Дуже швидко зрозуміла — це було передчуття. А от чого? — сказати важко.

Він подзвонив увечері мого другого робочого дня. Ми побалакали хвилин тридцять під пильними поглядами моїх колег. Ніхто вже не сумнівався, що я добре провела тривалу відпустки й стрибнула в чергову гречку. Ми розмовляли ні про що, я розмалювала усі папірці, що були під рукою, і почала нудьгувати.

— Коли ми з тобою можемо випити кави? — несподівано, без переходу, наприкінці бесіди поцікавився він.

— Можна сьогодні, а можна наступного тижня, у вівторок, — одразу погодилася і пошкодувала про таку поспішність.

Він похвалив мою точність і глибоко замислився (надовго замовк).

— Сьогодні не зможу.

Чомусь саме так і думала: він перевіряв мене, а я в ту ж мить радісно заплескала в долоні та зібралася бігти на побачення. Швидше за все, наступного тижня він навряд чи згадає про мене, бо всі чоловіки страждають різними степенями амнезії. Що ж, у мене буде досить часу для аналізу своїх помилок.

— Слухай, Аліно, а ти впевнена, що це надійний варіант? — спитала я, тільки вона з’явилася.

— На сто відсотків.

Не заспокоював мене її оптимізм. Мені набридло чекати, я вирішила жити, не думаючи постійно: подзвонить — не подзвонить, любить — не любить. Якщо в нас легкі стосунки, треба навчитися ставитися до них легко й думати лише тоді, коли його бачу. Пішла — забула. Треба так.

Коли через три дні він подзвонив, я ледь не зомліла біля телефону. Чи згодна зустрітися? Згодна вже три доби поспіль!

Його тягнуло до неї, хоча вона здавалася занадто правильною. Марго мала великий потенціал, — це стало ясно, коли вона без вагань погодилася зустрічатися з ним у ролі другої. Небагато жінок змиряються з підготовленою долею коханки, а ця без помітних зусиль сказала: «Добре, хай буде так». Здавалося, вона чогось боїться, бо не виходила з жорстких меж пристойності: все було тихо, красиво та інтелігентною. Петро не сумнівався, що скандалів і мордобою не буде ні за яких умов — це заспокоювало. В його житті яскравих барв було достатньо.