Розділ «Глава 11. Зелений у сіру смугу»

— Мені теж.

Який міг бути настрій, коли я готувалася до одноразових взаємин? Одноразовими можуть бути шприци та гінекологічні набори, а стосунки мають або бути або ні. «Секс — це необов’язково», — заспокоювала Аліна.

Одразу не спромоглася відповісти. З одного боку, хіба не проблеми з сексом розбивають стабільні пари? А з іншого, чи когось врятувала колись сексуальна гармонія?

— Але це особливий цілий світ, — сказала я фразу, що почула по телевізору. — Без нього стосунки несправжні.

— Не в тому річ, — заперечив дух, — відмовляючи собі в інтимних стосунках, ти позбавляєш себе шматочка духовних переживань, примушуєш себе страждати, щось ламаєш у собі.

Це було дуже несподівано та розумно.

— Невикористані пристрасті руйнують душу, — вдарилася в поезію Аліна.

— Ти маєш рацію. Я згодна. Тільки хай зможе.

— Тільки не лякай його.

Я боялася якось не так ступити або сказати, щоб не злякати бідного хлопця. Не можу сказати, що мені було дуже цікаво спостерігати за його пошуками шляху до взаєморозуміння. Він був темно-зелений у сіру смугу по всій своїй довжині. Ауру осягнути було неможливо, вона зливалася з навколишнім світом. Чисто асоціативно він був нерозбірливо смугастий, як виваляна в траві зебра. Можливо, саме таких моя мама називає надійними, а моя небога — нудними. Я вже вийшла з підліткового віку й не дожила до зрілості, для мене цей типаж здавався просто нецікавим. Він був надто правильний, це читалося по його очах.

— У тебе хтось є? — ставив традиційне чоловіче питання.

— А в тебе? — спитала я замість відповіді.

Йому, здається, сподобалося моє питання, і він почав розмірковувати вголос.

— У мене є моє особисте життя, яке не стосується моєї дівчини. Я живу, як хочу, ні на кого не озираюся. Це моє життя, мої дні, мої переживання… Я зустрів тебе зараз, але вже багато років у мене стабільні відносини з дівчиною. Я не готовий тобі відповісти, наскільки у нас з нею серйозно, але й ти мені потрібна.

Тобто, паралельні відносини. Що ж, чоловіки, мабуть, більше ні на що не здатні, але на більше вони мені й не потрібні. Я погодилася і на це, тільки б скоріше дочекатися логічної розв’язки. Але чекати чогось від стосунків з ним не доводилося. Шукати чогось нового вистачало сил, Аліна все ще перебувала у незрозумілому мені ейфорійному стані. «Стабільні стосунки — не означає бажані стосунки». «Ти щось знаєш?» — підозрювала я, але вона не розкривала чужих таємниць. Безсумнівно, якби не мій прямий обов’язок перед Аліною, я одразу б пояснила хлопчикові, щоб ні про які паралельні або перпендикулярні взаємини він не мріяв. Я не здатна на другі ролі, але змушена була погодитися на гру винятково в мої ворота й чекати, що ситуація пом’якшиться сама собою.

— Все одно, я так не можу, — через місяць хотіла зійти з дистанції, — твій безпрограшний варіант зв’язаний по руках і ногах дівчиною. Ти впевнена, що ми маємо розбити пару?

Аліна була спокійна, як завжди:

— А ми не будемо з тобою нічого розбивати. Ти ж не знаєш, у якому стані їхні стосунки, але можеш здогадатися, що не все добре, якщо він шукає пригод на боці.

— А може він просто схильний до такого роду пошуків?

Судячи з виразу обличчя Аліни, я зрозуміла, що версія невдала.