Розділ «Глава 10. Ти»

— Дякую, що прийшла, — ледь промовила. — Ти знаєш, що мене турбує?

— Твій благовірний, — впевнено відповіла гостя.

— Ти можеш розказати мені про нас із Орестом?

— А ти цього справді хочеш? — суворо спитала незнайомка. — Хіба ти не знаєш, що смикати духів через подібні дрібниці не прийнято? Сьогодні я відповім тобі, але це буде виключення, яке ми робимо один раз на сто років.

— Дякую, — з останніх сил вимовила Оттаві.

— Він любить тебе, а ти — його, і, якщо ви не накоїте дурниць — проживете разом щасливе й довге життя. Усі твої хвилювання — переважно від незайнятості та великої кількості вільного часу. Магічні знаки можеш малювати, але краще не так часто… У мене все, часу обмаль. Бажаю щастя.

Постать зникла, а Оттаві ще довго залишалася нерухомою. Коли Орест прийшов додому, на нього обвалилася лавина ніжної пристрасті, якої він не чекав і не заслуговував.