Розділ «Глава 10. Ти»

За першої ж нагоди, я почала руйнувати наші відносин. Замовкла, як спляча красуня. Це було незвично, і він теж занудьгував.

— Вам тут подобається? — спитав, лише б порушити мовчанку.

— Весело, — відповіла з відтінком суму.

Хотіла тільки сказати, що мені з недавнього часу подобається усюди, де є він, — що його товариство найдорожче.

— Вирішили, чим хочете зайнятися?

Я вже давно усвідомила, що мені потрібен він, а все інше — тільки доповнення, тому відповіла: «Так». Хотілося, щоб він сам усе зрозумів, щоб мої почуття були взаємні, щоб він узяв мене за руку й забрав із собою. Чекала, що його погляд, сповнений бажання, розродиться словами, і хоч якось конкретизує наше становище, але — ні. Він говорив тільки чемні банальності, інколи додаючи досить двозначні фрази про своє ставлення до мене. Але на своєму власному досвіді я впевнилася, що подібні вислови чогось варті лише у разі повторення їх чоловіком наступного дня, а краще зранку, в ліжку. Інакше все не виходить за рамки звичного флірту, якому вже давно не йму віри.

Подовж цей момент, — підказував мені досвід.

Здогадувалася, що янгол, певно, вже не буде ним, коли з’ясується, що в нього вже давно нема бажання грати з жінками, або ж, що я викликаю в нього елементарну людську цікавість.

Як на підтвердження цих побоювань, Сергій почав неквапну розмову про справи, про рівень реклами, про людей навкруги. Я дивилася прямо на нього й відчувала, що далі фантазувати більше не можу. Або я з’ясую все зараз, або втрачу контроль над своїми емоціями. Я рвалася до відвертої розмови й чекала тільки, за що б зачепитися, аби не приголомшити його раніше, ніж це необхідно. І він допоміг мені.

— Що ви думаєте з цього приводу? — спитав у контексті. — Мені важливо знати вашу точку зору.

— О, ну, що ви, — промуркотіла я.

— Так-так. Спілкування з вами дарує мені неповторні відчуття… Між нами встановилися особливі стосунки, вам не здається?

Я зайшла значно глибше, ніж він міг собі уявити. І хоча в мені міцніла внутрішня впевненість у марності своїх мрій, я все-таки відповіла:

— Так, наші стосунки особисті. І тому я теж хотіла вас дещо спитати…

Він був оточений безхмарним спокоєм і зовсім не підозрював про мої переживання. Перебував у щирому невіданні щодо моїх грандіозних планів, і на якусь мить я пожалкувала, що зараз зруйную хай і хистке, але збудоване нами. Зробила паузу, щоб наважитися на крок, який мав на певний проміжок часу визначити моє життя.

— Думаєте, зможу вам допомогти? — задоволеним тоном уточнив він.

— Так, думаю допомогти мені можете саме ви.

— Я вас уважно слухаю.

Зібралася таки.

— Це дещо незвично. Питання дуже особисте. — (Помітила в його очах тривогу). — Я сама неспроможна розібратися, мої подруги викладають суто жіночу точку зору. А мені необхідно знати стан речей під чоловічим кутом зору.