Розділ «Глава 10. Ти»

Навіть без моїх екстрасенсорних даних можна було б зрозуміти, що саме він скаже.

— Якщо вам потрібна моя порада — викиньте цього чоловіка спочатку з голови, а потім — з серця.

Очікувана відповідь, але занадто вже категорична.

— Викинути — і все? — розгубилася. — А якщо не можу?

— Через не можу…

— Він проріс у кожну мою клітину… — далі мені стало погано.

Я зірвалася на сльозоточиві медитації самотньої істеричної жінки. Мої клітини тут ні до чого. В усьому винна ненормальна фантазія і величезна самовпевненість. Чому, ну, чому я не погодилася на одноразовий безвідповідальний секс у нетверезому стані? Так хоч би задоволення отримала… А, може, мені стало б гидко. Але, все одно, зараз мені було не краще.

— Ви не вмієте керувати своїм почуттям? Це зовсім погано, — продовжував розплющувати мене.

— Я просто не хотіла зраджувати свої мрій, але від тепер багато чого зміниться. Дякую.

Я чесно дивилася у його збентежені очі й вірила, що говорю чисту правду. Знала, що вже ввечері передумаю і буду шукати нових схрещень наших стежок, але саме в цю хвилину вірила тільки своїм словам.

— Справді? — він мені не вірив. — А чому ви обрали порадником мене? Тому що вважаєте досвідченим у подібних проблемах чи..?

— Я впевнена, що тільки ви підкажете вірне рішення.

— Але ж, хіба це мій фах? — не вгамовувався.

— Не у фахові річ. Саме ваша порада була вкрай необхідна.

Незграбні слова, що складаються у речення — гідне закінчення тривалого марафону моїх безсонних ночей, яскравих мрій і коротких періодів забуття в обіймах інших чоловіків. З ним нічого не трапилося. Що тут додати? Коли у мене жевріла надія, можна було плекати хай і дурнуваті фантазії. Я не могла вже нормально жити, не могла ні про що нормально думати — все починалося і закінчувалося лише ним. Я рада була б щось змінити, але не змогла. Закохалася, мов остання ідіотка, і носилася з своїм почуттям багато днів та ночей, а потім не витримала й вихлюпнула розбурхані емоції на об’єкт своєї пристрасті. Було шкода згайнованого часу, снів та марень. Все виявилось марним і попереду не поставало нічого.

— Візьміть ще щось, ви нічого не їли, — запропонував наразі й поставив крапку.

Безперечно, він ще не раз прокрутить нашу розмову в пам’яті, збагне, що з моїх вуст вийшло фактичне зізнання. Він, гадаю, буде вдячний мені за почуття, такт і тонку поведінку, і ми збережемо сталі стосунки. Але що мені було робити з собою далі?

Жінки усе відчувають. Дружина гуру-Ореста довго чекала свого чоловіка, а на світанку викликала духів предків. Вони не квапилися з появою. Або вона робила щось не так, або їм не подобалося питання, заради якого їх запрошували. Оттаві ніколи не потурбувала б духів через дурниці, вона була впевнена, що головне для неї, як і для кожної жінки, яка покинула все заради коханого, — це її коханий. Оттаві наполегливо викликала, ніхто не з’являвся, і коли сил майже не залишилося — перед нею виникла світло-срібляста постать тендітної білявки. Жінка на хвилину зомліла від подиву, — вона не думала, що серед її предків є такі жінки.

— Привіт, — сказала постать. — Я тебе слухаю.

Оттаві дуже хотілося спитати, як звуть її гостю, але вона не наважилася.