Розділ «III»

Іван Сулима

— Ні, не брешу, бо якби ми мали капітана, не були б самі блукали по морі...

Така думка туркові видалася правдивою і він знову злагіднів.

— Але чейже хтось мусів вами провадити? Хіба ви всі разом були капітанами?

— Ясно, що провадив.

— А котрий із вас?

— Його вже між нами нема, бо його неживого ваші яничари вкинули у море одразу після бою.

Турок одначе не відступав і ще щось довго міркував. Пронизливо приглядався на бранців. Нарешті сказав своїм підданим дати їсти бранцям та пішов собі.

Турки принесли достатньо води, хоч була тепла. І кинули їм, наче псам, кілька буханців зацвілого хліба й зогнилих овочів.

Козаки тримались опановано. Спершу понапивалися води, потім почав Волох ділити хліби й овочі. Туркам стало нецікаво і вони, добре замкнувши двері, вийшли.

— Але ти, Волоше, говориш, як той польський канцлер, — заговорив вусань.

— А вони таки видно шукають “кандидата” на гак! — відізвався М'якошинський.

— Мені дуже дивно, що вони так лагідно з нами поводяться, — сказав досвідчений козарлюга Григор Книш. — Та ж яничари б'ють бранців, заковують у залізні диби, поживи цілими днями не дають.

— Мабуть, ми не бранці, але гості султанські, — докинув своє слово Сулима.

— Ти, Кашо, тепер мовчи і тільки дурня вдавай, бо, мабуть, про твою голову йдеться! — перестеріг Микита отамана.

— Коли такого мудрагеля будуть посилати, як оцього Волохового аґу, то моя голова залишиться там, де й досі є! — мовби відрубав Сулима.

— Не можна нічого наперед знати. Можуть узяти кого-небудь із нас на муки. Трохи припекти п'яти і розповість все, що знає, і тоді пропадай, буйна голово козацька! — з відчаю сказав Волох.

Волохів “аґа” пішов просто до палати великого візира і тут доповів про свою розмову: отаман чайки загинув на морі, бранці самі молодики, а тих кілька старших зовсім не виглядають на старшин. Найкращий доказ, що не мали отамана, — це їхнє блукання морем.

Великий візир сам потім роздумував над цією справою. Розважував за і проти. Виходить, що навіть, як би й був отаман, то тільки якийсь із тих незначних, бо запорожці певне б не лишили на поталу свого головного.

Але вирішувати сам не міг. Треба було порадитися. Знову зібралися вчорашні наші знайомі. Худощавий наполягав, щоб узяти котрого-небудь замість отамана і таки скарати для наганяння страху. Інакше самі собі пошкодять.

Знову думки розділилися. Дипломат радив трохи припекти Волоха, то він зараз усе викаже. Але візир вважав, що всі заслужили на галеру.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Іван Сулима» автора Зінько В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „III“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • I

  • II

  • III
  • IV

  • V

  • VI

  • VII

  • VIII

  • IX

  • X

  • XI

  • XII

  • XIII

  • XIV

  • XV

  • XVI

  • Розділ без назви (17)

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи