Розділ «XII»

— Себто, що ви, отамане, хочете тим висловити?

— Що Рим боронили Папи перед знищенням. Приміром, Папа Лев Великий чи й пізніші. Та й Рим є у такій сфері, де пам'ятки старовини в пошані. А Київ нищив такий негідник на прізвище Боголюбський, нищили татари, а й тепер мало хто про нього дбає, тільки аби використати й виссати життєві соки з нього...

— Правда! Але в тому ми винні, бо нам замало боротися тільки за свободу, нападати на турків, татар, мати високий реєстр козацтва й королівські привілеї. Нам узагалі на польського короля, що ним править ненависна і нерозумна шляхта, треба вже раз наплювати та не йти на підшепти бородатого государя з Москви. Нам, — із напруженням сказав М'якошинський, — треба мати свою хату і в ній самим господарювати. Тоді будемо мати зв'язки зі світом і цивілізацією, і тоді як за часів Ярослава Мудрого наш гетьман стане знову тестем Європи...

— Так, Микито, твоя правда, нам треба жити своїм життям, а не бути чужими рабами!