Розділ «XI»

— Я чув, що ви маєте своєрідну тактику воювання, — сказав Папа.

— Та треба все щось продумувати, на те в чоловіка розум, — відповів Сулима. — Коли бажаєте, то покажемо.

— Як самі хочете, то покажіть. Я цікавий подивитися на те, як то ви воюєте.

Сулима покликав двох найспритніших козаків і повелів їм вивести козацький герць. Козаки справились надзвичайно добре: шаблюками вимахували так, що просто не можна було бачити зброї в руках запорожців. Тим герцем зацікавились найбільше старшини папського війська. Потім нераз мусіли козаки йти вчити папських вояків того герцю.

— Крім герців, у нас є ще своєрідні танці. І то не такі, як пара обох статей, але самі запорожці.

— То хіба релігійні танці, — промовив камерленго — як в іспанців?!

— Ні, пане, то звичайні танці, але до того треба було б якої кобзи і скрипки.

— То прошу принести від нашого оркестру кілька інструментів, — згодився сам Папа.

За малий проміжок часу уже був готовий козацький оркестр та й пробували козаки й аркана. По короткій пробі виступили з козачком, а потім з арканом.

Папа, а ще більше його свита, були вельми вдоволені з тих здібностей козаків. На закінчення аудієнції попрохали козаки дозволу заспівати пісню до Пречистої Діви Марії.

Папа Павло V, сам щиро набожний до Пресвятої Богородиці, дуже радо згодився. Тоді козаки стали півколом і гармонійно, при супроводі інструментів почали:

— Там, на горі в Почаєві, ясная скала стала,

Як наступило турецькеє військо, як темная хмара.

Як наступило, гору оточило, воювати ся зачинає.

Матко цудовна почаївськая! Твій монастир обступили.

Отець Залізо сльозами ся умиває:

Матко цудовна почаївськая — твій монастир загибає...

Матка цудовна під крижем стала, воюватися не дала,

Куль отвергала, кіньми тратувала, свій монастир рятувала...

По співанні тієї старинної пісні всі козаки приступили до Папи і кожний окремо прощався. Найдовше говорив Святійший Отець з отаманом Сулимою, М'якошинським і Довбнею.