Розділ 8 Мечі наголо!

Але тут полетіло каміння.

Князь Любарт залишив у Белзі два камнемети. Обидва були побудовані за системою, запозиченою татарами в Китаї. У кубічних дерев'яних станках були встановлені зв'язки жердин провареного особливим чином дуба. До верху кожної зв'язки були приторочені кошик, наповнений галькою, та сорок мотузок.

Ще коли стало зрозуміло, що штурму не уникнути, кожну мотузку взяли жінки (чоловіків бракувало) і потягли. Жердини зігнулися. Коли прогин досяг максимуму, майстри повернули дерев'яну споруду у вигляді літери «глаголь» так, що поперечина опинилася над зігнутою зв'язкою.

 — Кидай!  — крикнули майстри, і жінки виконали.

Зв'язка трохи подалася вперед і вперлась у поперечину «глаголя».

Майстри взяли сокири обіруч і, за помахом воєводиної руки, ударами обухів розвернули ці Г-подібні стопори. Зв'язки розпрямилися, і в небо полетіли сотні річкових гальок, що впали згори на нападників. Зрозуміло, що більшість пропала даремно, але ті, хто отримав по шолому чи по плечу, вибули з ладу.

 — Тягни!  — і жінки знову взялися за справу.

Без глаголюватого запобіжника не лише баби, а й сорок вояків не змогли б кинути мотузки всі разом.

Лицарі підходили дедалі ближче, і раптом перші ряди просіли. Під снігом була вода!

Ось чому тягнув час воєвода Дрозд. Він розраховував, що за короткий час перебування в Белзі поляки не встигли розібратися в шлюзі. Тобто вони, звісно, розібралися, як шлюз пускає в рів воду, але... І саме тому вирушили в похід у лютому, саме тому не хвилювалися, коли Дрозд тягнув час: якщо якась вода й пішла до ровів  — нехай замерзне.

Проте шлюз, побудований ще за часів короля Юрія, відкривав шлях у рів також невеликому теплому джерельцю. І тепер за довгий час  — майже два тижні  — вода переповнила рів і затопила окольне місто.

 — Уперед!

І, зазнаючи втрат, лицарі рушили. Аж до рову, де перші з них просто попадали.

 — Боже!

 — Єзус!

І тут же:

 — Порка Мадонна!  — і ще гірше.

Хоч не таке вже воно було й тепле, те джерельце, проте за пройдешній час розтопило верхню частину снігу та криги. Утворився тришаровий покров  — згори за ніч намерзла тоненька плівка криги, під нею  — людині по пояс  — шар води, яка була трохи тепліша за кригу, але саме трохи  — знизу ще крига, по якій ковзали ноги тих, хто провалився у воду.

До речі, піднялися не всі, бо згори полетіли цілі глиби отієї самої криги, і, якщо крижина влучала в шолом, порятувати лицаря можна було, лише витягши його з води, та це вдавалося далеко не завжди.

Однак угорці, загін яких опинився саме проти брами, почали її рубати сокирами.