Розділ сімнадцятий Вечеря на п'ять персон

— То ви не проти допомогти нам, пане Данилевич?

— Писар до ваших послуг.

— Лише три питання. Відразу чи по черзі?

— Краще по одному.

— Гаразд. Ніч із сьомого на восьме листопада — де ви були?

— Вдома. Спав, хоча останнім часом засинаю погано. Писарська служба не сприяє. Ніколи не любив рутину, завжди від неї тікав. Нині маю.

— Хто це може підтвердити?

— Moя дружина, Галина Гаврилівна.

— Та сама, котра підозрювала, що ви зраджуєте їй з Боженою Микульською?

Вперше за час розмови Данилевич втратив над собою контроль. Не сказав — виплюнув різко:

— Це третє питання?

— Можете не відповідати. До слова прийшлося.

— Свою дружину, як будь-кого зі своєї родини, я не дозволю згадувати всує. Тим більше, в такому строкатому товаристві.

— Не так давно вас усе влаштовувало.

— Я вже зрозумів. Ви влаштували провокацію, пане Кошовий. І втягнули мене.

— Помиляєтесь. Але нема часу гарикатись. Третє питання.

— Досить з мене.

— Вже не нудитесь?

— З мене досить вас, пане Кошовий.

— Ви лікуєтесь у доктора Легейди?