Розділ дев'ятий Особисті рахунки в сутінках

— Ох, ці жінки, так?

— І не кажіть. Я пояснив тоді: хай думає, що хоче, лиш гуманітарна місія, якою я опікуюсь, займається передусім потребами спільноти, котра постраждала від переслідувань австрійської влади за свої погляди. Звісно, пообіцяв чимось посприяти. Божена ж хотіла щось подібне почути. Проте за якийсь час вона зустріла мене в місті, попросила прийти ввечері. Сказала — буде сама, має повідомити мені щось важливе. В обмін на допомогу, якої дуже домагалася. Заінтригувала, чесно кажучи.

Кошовий ледь подався вперед, на цей час забувши, що перед ним — той, чиїми зусиллями він сів за ґрати.

— Ви були на площі Ринок тим вечором, коли її вбили?

— Ні. Пояснив це панові Зубову. Й довів. Довелося поводитися не шляхетно, адже йшлося про честь і репутацію жінки. Не Божени. Я справді збирався, та в останній момент вирішив: вона грається з відчаю, шукає виходу зі скрутного становища. Коли це важливо — почекає до завтра. І провів ту ніч із іншою особою. Вам, звичайно, її не назву. Та капітанові вона моє алібі підтвердила. Не треба нагадувати вам, юристові, що таке алібі?

Кошовий мовчки гойднув головою.

— Нагадати ще раз, що краще вам більше ніде й за жодних обставин не згадувати моє ім'я всує?

Тепер Клим кивнув.

— Побалакали, значить.

Проходячи повз, Навотний не стримався — легенько тицьнув Кошового кулаком у плече.

Дочекавшись, поки його кроки стихнуть, Клим розтиснув кулаки.

Розстебнув пальто до кінця, ковзнув рукою назад, поправив револьвер, що сповз трохи нижче.

Дивно — заспокоїло.

Постоявши так ще трохи, подався й собі додому.

Йти недалеко, і вже почав міркувати, чи викличе знову до себе Зубов і що робити далі. Нових підказок не було. Навотний відпав, як би Кошовий тим щиро не журився. Якщо брати зріст убивці як чільну особливу прикмету, кожен із тих двох, Химич чи Данилевич, цілком могли кандидувати, бо — тут слід повторитися, — невисоку Божену вдарити зверху міг не такий здоровань, а просто високий чоловік. Сила удару може не залежати від статури вбивці. Варто повернутися до припущення, що її могла додати лють.

Особистий мотив.

Божена могла не загрожувати, а образити.

Чоловіка.

Чи — жінку.

Наприклад...