Розділ «20. «Срєбролюбіє» і «священноначаліє»»

— Так. Він з тієї опозиції, що її колись створював сам Хазяїн, — підтвердив це капітан.

— Бачиш, Юрію, як добре усе складається для влади, — Мечислав не приховував сарказму, — є на кого зіпхнути провину. Хоч на самодержця, хоч на Хазяїна…

— Хазяїн, звісно, кандидатура придатна для звинувачення — якби не інформація Бланка про те, що це лише початок, та якби не… ви, громадяни характерники! Ось електронна адреса Бланка, — капітан дістав із кишені клапоть паперу. — Він просить щоб на неї ви скинули адресу скайпу, за яким він зможе переговорити з Іваном Погребняком. Йосип обіцяв повідомити якісь додаткові подробиці обставин терористичної змови — якщо упевниться, що розмову веде саме пан Іван.

— Чому б йому не повідомити їх Вам, капітане? — запитав Гордій.

— Не знаю. Відмовляється.

— Батько ближчим часом не матиме змоги спілкуватися скайпом, — поглянувши на Гордія, нагадав Мечислав. — Можливо б Ви, дядьку, його замінили у розмові з Бланком.

— Не вийде, — заперечив капітан. — Йосип сказав, що в обличчя знає лише пана Івана — спілкувався якось із ним у музеї Яворницького. Із незнайомцем не говоритиме.

— Зрозуміло, Юрію, — зітхнув Гордій. — А де гарантія, що ви — Служба — не граєте заодно із Бланком, щоб втягнути нас у цю справу?

— З якою метою? — знизав плечима капітан.

— У вас може бути їх кілька, — підтримав племінника Гордій. — Он журналіст Вагінський у своїй статті вже пише, що до терактів можуть бути причетними українські націоналісти, а тут саме ми виявимо активність.

— Ви ж її й так виявляєте!

— Та, ну! — всміхнувся Мечислав. — Одна річ просто балачки, а інша — задокументована предметна розмова. У скайпі її тепер можна зафіксувати.

— Ми подумаємо, капітане, над Вашою пропозицією — Гордій підвівся, даючи зрозуміти, що зустріч добігає кінця. — У будь-якому разі Іван зараз «поза зоною досяжності».