Розділ «16. Сірі кадри»

— Хіба в Хазяїна лишилися такі гроші?

— Навіть більші, набагато більші — на таємних рахунках.

— І ЦРУ не прибрало тих рахунків до рук?

— Знаєте, інколи зручно фінансувати деякі заходи щодо розвитку громадянських демократичних суспільств саме із рахунків такого походження. У випадку чого — це ж не ми, — зблиснув сліпучою посмішкою афроамериканець, — це ж засуджений за хабарі…

— Зрозуміло, — Томас також всміхнувся, — знайомий стиль ведення фінансових справ. Гаразд, я згоден, але за умови, що протягом доби ви забезпечите ліквідацію Макаки — він єдиний живий свідок моєї участі у теракті. Боюся, що здасть мене місцевій службі, коли вже цього не зробив.

— Який Ви полохливий, як на Ваш досвід!

— Саме тому, колего, саме тому, що маю досвід.

— Здавши Вас, Макака тим самим визнає свою вину. Гадаю, він цього не зробить — принаймні одразу. Дайте нам бодай три дні.

— Нехай три, але доти я поживу у цьому чудовому місті. Знаєте, давно мріяв насолодитися Одесою.

— Насолоджуйтеся, колего! До оперного театру не забудьте сходити — подейкують там чудово поставили «Травіату»[32], у «Гамбрінусі»[33] пива випийте, тараньки на Привозі покуштуйте. Бувайте, Томасе, — зв’язковий пішов.

У вікно шпигун бачив, як біля виходу афроамериканець широко всміхнувся афроодеситу у вишиванці.

У мінливій чорноті брами з’явилася біла цятка. Характерники вдивлялися у неї, сидячи на теплих каменях печери Чаклуна. Триголос награвав на Кобзі складний мотив. Темп мелодії прискорився. Цятка у рамі зростала, набувши жовто-білого забарвлення. Стало видно, що довкола неї обертається кілька інших, різних за розмірами та відтінками. Мелодія знову пришвидшилася. Чорне тло у рамі спалахнуло безліччю синьо-білих мінливих цяточок.

— Це ж зірки! — вигукнув Мечислав.

— А це, схоже, Чумацький шлях, — сказав Назар, вказавши на зоряне пасмо, що навскоси перетнуло раму.

— Тоді те, що ми бачимо у центрі — Сонячна система, — Назар майже впритул присунувся до рами, посеред якої вже виразно палало справжнє Сонце. — Одна, дві, три, п’ять… почав він рахувати збільшені цятки, які тепер справді виглядали подобами планет. — Але — ні. Тут десять планет, а має бути — дев’ять, із Плутоном[34] включно. Ось погляньте, на третій від Сонця орбіті, діаметрально протилежна Землі, обертається ще одна планета — десята.

— Ця планета зветься Велес, — мовив Триголос, не припиняючи гри. — Саме туди переселився бог Велес майже тисячу років тому, коли тут запанувало єдинобожжя. Велес розташовано точнісінько за Сонцем, і тому його ніколи не видно з Землі. Єдиним зв’язком між планетами є оця брама. Перед тим, як емігрувати, бог сховав її у Кам’яній могилі.

— А ключем до брами є Кобза, — нагадав Олег.

— Так, — Триголос припинив гру і поклав інструмент поряд із брамою.

Зображення у брамі почало зміщуватися, піднімаючись угору. Земля зникла за її «порогом». Сонце також вгадувалося лише золотавим сяйвом у нижньому правому кутку. На спостерігачів насувалася планета Велес.

— Здається, — Олег зосереджено вдивлявся у браму, — що обриси континентів на Велесі точнісінько відповідають земним.