Розділ «16. Сірі кадри»

— Тобто?

— Коли здійснювалася експертиза кадрів, то плями освітлювали променями хвиль різної довжини… Не переривайте, — з притиском мовив афроамериканець у відповідь на чергову спробу колеги щось сказати. — Сірі плями на знімках поглинали світло повністю, не відбиваючи його.

— Немов чорні діри, — усе ж не стримався від іронічної репліки Томас.

— Майже. Один із експертів, який поклав знімки після опромінення у напівпрозору пластикову теку, залишаючи наприкінці робочого дня кабінет, вимкнув світло і раптом побачив, що тека на столі світиться. Як з’ясувалося, світяться саме ці сірі плями. Знімки знову опромінили, і світло знову було цілком поглинуте. А рівно за годину, тридцять сім хвилин, скількись там секунд і ще менших проміжків часу — те ж саме світло почало повертатися: плями засвітилися, немов повністю його відбивали. Експеримент повторили багато разів — той самий результат. Щоправда, процес відбивання фотонів згодом повернувся до норми, і на сьогодні це вже звичайні знімки…

— А чи не пробували експериментувати з речовинами, наприклад, крапнути на знімки водою? Може, і її було б поглинуло, а тоді повернуло?

— На жаль, допоки це спало на думку експертам, зображення втратили ці дивовижні властивості. Вчені припустили, що камера зафільмувала бар’єр між звичним плином часу та його прискореною течією.

— З огляду на миттєву зміну температури землі, що потрапила під те шатро, а також… Чекайте, але ж, зірки у небі мали змінити своє розташування!

— На жаль, Томасе, хмарність та смог дозволяють використати їх лише як допоміжний чинник, а місяць у кадр не потрапив. У будь-якому разі це, — він вказав на планшет, — у компетенції Вашого паранормального відділу. Ви там найдосвідченіший працівник, який найліпше знає місцеву ситуацію та має тут зв’язки. Словом, керівництво має до Вас прохання: лишитися у Дніпропетровську ще на якийсь час, допоки ми підготуємо сюди фахову експедицію…

— Ні! Це занадто ризиковано! Я ж повідомляв у шифрограмі, що випадково ліквідував теософа Василя, а хлопчисько втік від мене, і він вже під слідством…

— Скажу більше, хлопчисько на прізвисько Макака — Макар Каризький — потрапив до лікарні, і його охороняє міліція.

— От бачите! А до рук людей Хазяїна потрапив один із його малолітніх спільників у виконанні лазерного шоу в аеропорту. І вони ж зараз убезпечують Владіміра Шахсуварова, тож олігарх може швидко дізнатися, хто був причетний до катастрофи його літака. Такого він мені не подарує!

— І з цього боку Ви захищені найліпшим чином. Хазяїн дуже зацікавлений у поверненні своєї старої скрині і готовий цілковито співпрацювати з нами. Шахсуваров не дізнається, що його літак упав за нашої, ги-ги, креативної допомоги. До того ж, колишній полковник КДБ чудово розуміє, що якимись лазерними указками насправді літак із неба не скинеш, а про безпілотник із електромагнітним генератором малолітній бандит не знає. Про це він навіть збрехати не додумається.

— Припустимо, так… А якщо Шахсуваров перекупив когось із людей Хазяїна? З нашого спілкування у мене склалося враження, що він цілком на це здатний…

— Але ж Ви схилили Шахсуварова до переходу на наш бік. Керівництво дуже вдячне за це!

— Ще б пак, для керівництва це ниточка до таємниць самодержця — ключ до великої геополітичної гри на послаблення багатющої на сировину Імперії, але загроза з боку олігарха щодо мене від того лише зростає.

— Зараз Шахсуваров не наважиться на вбивство співробітника ЦРУ, бо кревно зацікавлений у захисті з боку американської бюрократії, соррі — я мав сказати: «американської демократії» — афроамериканець розплився у лицемірній посмішці.

— А українські спецслужби? — Томас пустив повз вуха ту навмисну обмовку.

— Знайшли, чим непокоїтеся! Знаєте, Томасе, Хазяїн обіцяє десяток мільйонів наших американських грошей тому, хто поверне йому скриню.

— Що там, до речі?

— Каже, що якийсь паранормальний артефакт! Враховуючи обставини, за яких її викрали, — зв’язковий постукав пальцем по планшету, — це може бути правдою. Отже, і скриня по Вашій лінії. Погоджуйтеся, Томасе!!!