Розділ «23»

— Пан гетьман — лях; там (полковник показав на високі стіни Кремля) московити; козаки — українці. А хто ти?

Тарас задумався.

— Ну?

— Та вже ж точно не московит! — упевнено сказав Сопоха.

— Але ж і не лях!

— Та ні!

— Отже, ти, як і ми, українець.

— На нас поляки кажуть «русини».

Хвалибог махнув рукою.

— Це те саме. Колись була Русь. І у вас була Русь, — сказав він. — Тому, хлопче, запам’ятай: ти українець, і ніхто інший. А якщо ти українець, то повинен бути не поміж ляхів, а серед нас.

— Чому?

— Дивись! На корогвах ляхів хто розвивається?

— Орел! — відповів Тарас.

— А у московитів? Також орел, тільки якийсь двоголовий. Ти коли небудь бачив двоголового орла?

— Не бачив. Але у нас із мамою позаминулого літа вилупилося двоголове курча.

— І що ти з ним зробив? — поцікавився Хвалибог.

— А нічого. Його самі кури заклювали.

— Ну та Бог із ним! А ми не належимо ні до білого орла, ні до двоголового. Ми вільні люди. І тобі також треба визначитися, до котрого з орлів ти пристанеш, а може, і козаком станеш. Мушкет у тебе вже є[52].

Тарас мимоволі торкнувся рукою зброї.

— Подумай над моїми словами, — сказав полковник Хвалибог. — Якщо тебе твої ляхи колись виженуть, то ласкаво просимо до нас на Базавлук[53].