Розділ «17»

— Смію запитати про ваше рішення, — почав Жолкевський, неначе і не було перерви у їхній розмові.

— Вельможний пан підтверджує свою обіцянку зберегти всім життя? — запитав князь Єлецький.

— Підтверджую. А ви згодні з умовами, які вам відомі?

— Саме так. Ми готові підкоритися вашій милості, але у нас є декілька нових умов.

— Я вас слухаю!

— Ми вимагаємо, щоб на нашій землі новий цар не насаджував католицьку віру, — говорив Федір Єлецький. — Військо вашої милості зобов’язується вступити у Москву без насильства і руйнувань; разом з царськими людьми ви зобов’язуєтесь воювати проти «калузького царя». І останнє. Військо його королівської величності повинне зняти облогу Смоленська.

Князь замовк, але майже одразу продовжив:

— Ось такі наші умови. Лише виконання їх вашою милістю змусить нас присягнути Владиславу Жигизмундовичу.

— Я пристаю на це, — згодився Станіслав Жолкевський. — Правда, щодо останнього пункту — то це вирішує його королівська величність. Але про це скажете йому самі. Решту пунктів я готовий виконати.

На цьому й вирішили. І ще одну умову — останню — висунули стрільці: хрест, що його вони мали цілувати, повинен бути православний...