Розділ III Поморянський алхімік

— І ці, що в тебе в руці, також?

— Також. Я б нічого не казав, якби одного разу мені вже не вдалося.

Цибульський трохи помовчав, мовби збираючись з думками.

— Отже ти вмієш перетворити річковий пісок на перли? — повторив він швидше для того, щоб переконати в цьому себе.

— Вмію.

— І що потрібно для цього?

Казимир зітхнув з полегшенням. Нарешті їхня розмова ставала діловою.

— Найпереше — замовити деяке алхімічне начиння з Лемберга, — відповів той.

В цей час неподалік від них голосно закумкала жаба, тому Ігнацій добре не розчув.

— Яке-яке? — злякано перепитав власник млина й нервово перехрестився, — демонічне начиння?

— Алхімічне, — виправив його Казимир, — а щоб ти не мав зайвого страху, ми його освятимо.

— Що ще? — мовив Ігнацій.

— Потрібно багато алхімічних речовин. Їх слід також замовити в Лемберзі.

— Гаразд, — кивнув Цибульський, подумки намагаючись бодай уявити, у скільки обійдеться йому ця вся чортівня.

— Мені знадобиться також діжка пороху і діжка піску, — продовжив Казимир.

— Гм, пісок — це просто. А порох... Ну, нічого, дістану. Це все?

— І п’ять дукатів мені за роботу, — незворушно сказав алхімік.

— П’ять дукатів? — аж підскочив Цибульський.

— І ще п’ять, коли отримаєш свої перли, — додав Казимир.

— Але це нечувано!