— Краще...
— Чи зможете газонути? Обережно?
...У неї немає грошей, ось що погано. Але якщо подумати... Можна взяти машину, а потім, обдуривши водія, вискочити не заплативши... Навряд чи гнатиметься...
Головне — вибратися з лікарні... І щоб Семироль не відразу про це дізнався...
Вона обережно перемістилася на водійське крісло.
Як давно не доводилося сидіти за кермом... А за кермом такої машини — взагалі ніколи...
— Давайте, Ірено... Потроху...
Натиснути зчеплення виявилося непросто. У Семироля ноги довші...
Що сказати лікарям? Що придумати? Які симптоми?..
Рука звично, самостійно включила першу передачу.
Машина плавно, легко, як по асфальту, рушила вперед... Мабуть, у Семироля дійсно є якісь штуки про всяк випадок.
Твердь під колесами...
Ще.
Друга передача.
Ще...
Газ. Газ. Газ.
Бризнула навсібіч снігова каша. Якщо Семироль і закричав — вона не чула його крику...
Перед шосе був знак «стоп» — руки-ноги спрацювали автоматично — і правильно, бо там, за снігопадом, пост дорожньої інспекції...
Наздожене!..
Їй здалося, що у дзеркалі заднього огляду вона бачить постать, що стрімко наближається... Перекошене обличчя...
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Страта» автора Дяченки Марина та Сергій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ восьмий“ на сторінці 29. Приємного читання.