Розділ восьмий

— Пусти-и... — Сіт відкинув Ніка зі свого шляху. Щоправда, на Ельзу вдруге не кинувся — зате одним його поглядом можна було б обробити стару яловичу тушу.

— Он як, значить... Значить, так?. Гаразд, Ян повернеться...

Ельза замовкла. Смужки, здавалося, залягли на її обличчі: щілинки-очі, тонкий шнурочок — рот...

Нік обернувся до Ірени. Підійшов, міцно взяв під лікоть:

— Ірено... будь ласка. Ідіть до себе... Вам не можна хвилюватися. Зовсім.

— На м’ясо підеш! — просичав Сіт до Ельзи. — Своїми руками кину в піч шкуру твою погану, ось тільки Ян повернеться...

— Жити набридло?! — гаркнув Нік. — Ану геть звідси обоє!..

Сіт вищирився й вийшов, грюкнувши дверима. Ельза стояла; шнурочок-рот глузливо всміхався.

— Іди, — сказав Нік тоном нижче. — Розберемось... Невже так важко не нариватися?!

Ельза раптом сповзла по стіні. Ридала майже беззвучно, зате потоком — долоні, якими вона затуляла обличчя, відразу зробилися мокрими.

— Ну, бляха-муха... Ірено, ідіть, ради Бога. Ми розберемося, все буде гаразд, тільки вам не треба тут...

Вона підійшла до Ельзи і сіла поруч. Помовчала. Торкнулася тремтячого плеча:

— Ну... він же... не звертайте уваги, все буде...

— Це через тебе, погань! — вигукнула Ельза істерично. — Трош через тебе... зірвався... Це ти йому наплела! Про Творця... Про МОДЕЛЮ якусь... Він і повірив...

Ірена потилицею відчула враз отверділий погляд Ніка.

Підвелася. Мовчки посунула до себе. Не роздягаючись, впала на ліжко й натягнула ковдру до самого підборіддя.

Вона не чула, про що говорили між собою наступного дня Семироль, Нік і управитель. Вийшовши з кабінету, адвокат здавався спокійним, Нік — неприродно-мовчазним. А на обличчі Сіта залягло якесь похмуре задоволення.

Ірену ніхто не турбував. Нік, проти звичаю, не нагадав про щоденну прогулянку, Сіт навіть не глянув на неї, а Семироль, неуважно кивнувши, пройшов у бібліотеку, у товариство книг і магнітних рибок.

Вона повернулася до себе. Сіла за комп’ютер і перечитала написане напередодні.

«Стара тополя росла не праворуч од воріт, а ліворуч. Зрозумівши це, я деякий час стояла, не маючи сили зрушити з місця...