Розділ восьмий

Петер говорив, що перебування в тканині моделі абсолютно безпечне для здоров’я.

Вітер пахнув осінню. Хвіртка скрипіла затишно і звично; я провела рукою по дошках, переконуючись, що це не голограма і не ілюзія. Тканина моделі?..

Ні, я обдумаю все це потім... Коли сяду за комп’ютер і виведу білим по синьому: розділ перший...

— Сенсей?

Рух у будці. Показалась одна лапа, інша...

Він проспав мою появу?!

Радісний вереск. Пес стрибнув мені назустріч — закудланий, дивно маленький, зі зваляною шерстю, недоглянутий...

— Сенсею, це ти?!»

Ірена відірвалася від екрана. Примружила очі.

Все це було набагато слабше, ніж горезвісні «перші оповідання», оті, що ніколи ніким не були написані, але все ж існуючі. Вона ЗНАЛА, що оповідання належать ЇЙ, що з часом вона перевершить їх. День за днем тяглося змагання, гонка за лідером — Ірена ніби змагалася в майстерності зі своєю тінню, з надзвичайно талановитою своєю половиною, змагалась — і часто програвала...

Сьогодні робота не клеїлася зовсім. Самотність, зазвичай бажана, тепер гнітила.

Семироль уникав її. Якщо раніше у неї з’являлися з цього приводу сумніви — то тепер їм не залишилося місця; зробивши свою справу, Семироль цілком і повністю віддав її під опіку лікаря. Запліднена самиця...

Вона закусила губу.

Семироль про щось підозрює. Невідомо, що наговорила йому Ельза, невідомо, що Трош сказав Ельзі перед смертю — можливо, версія про Іренину шизофренію тепер отримала нове підтвердження. Психічна хвороба і, як не смішно, заразна. Першою жертвою став Трош. Ельза на черзі...

...До бібліотеки Ірена увійшла за інерцією — сподіваючись, що Семироль давно звідти забрався. Магнітні рибки крутились і погойдувалися, вампір-адвокат сидів, схилившись над журнальним столиком, гортаючи жовті підшивки старих газет.

— Яне...

— Так?

— Я не заважатиму?

Він перервав своє заняття. Підвівся, підійшов до Ірени, вона мимохіть відзначила, що він у чудовій формі. Свіжий колір обличчя. Коротке блискуче волосся стоїть дибки, як щетина на щітці. І при всьому цьому — червоні запалені очі.

— Яне... я мушу вам сказати.