— Міг би збрехати, але бачу. Хочете — зав’яжу собі очі, щоб ми були на рівних?
— Не дивіться на мене, — попрохала вона жалібно. — Я вже не юнка...
— Якби я був романтичним юнаком, то сказав би, що ви чарівна... Романтизму в мені ні на гріш, але ви дуже гарна, Ірено. Вірите?
— Ні...
— Даремно. Чимало чоловіків охоче помінялися би зі мною ролями...
«Анджею, ти чуєш?!»
Ірена готова була до того, що віконниця на вікні раптом зірветься, продавлена знадвору, і крізь розбите скло з’явиться нарешті в сяйві блискавок Творець — жовчний і злий, помахуючи телефонною слухавкою на обірваному дроті: «Досить, погралися! Останній сеанс закінчено, МОДЕЛЬ вичерпала себе, всім очистити експериментальний простір!..»
Але ніхто не з’явився. Руки Семироля неквапливо і м’яко торкалися Ірени, хоча вона воліла 6, щоб він упорався скоріше і без будь-якої церемонії...
Із пам’яті її випірнув чорний ящик у фотолабораторії, а всередині його — незаймана пітьма для перезаряджання плівки. Чужі руки в нарукавниках із щільної тканини, чорний ящик байдуже дозволяє користуватися своєю темрявою...
А потім вона перестала думати, адже адвокат, який звик отримувати владу над умами й душами, підібрав ключ і до її тіла. І тіло... зрадило. Воно згадало, що належить жінці. І відразу ж відгукнулося на дотики Семироля...
«Ти цього хотів, Анджею...»
Ірена зціпила зуби й обняла адвоката за шию. Дотик виявився дивно приємним — шкіра у нього була гладенька, прохолодна, ніби тонко відшліфоване дерево.
— Яне... не тягніть.
— Ірено...
Тепер він грав на ній, як на інструменті! Ще розладнаному, хриплуватому, все ще непокірному — але грав уміло й натхненно, і, схоже, з хвилини на хвилину чекав справжнього, чистого «концертного» звучання...
— Ірено... зараз. Ви диво... Ви ще напишете про любов... Не тікайте, не треба ховати душу...
— Яне, будь ласка...
Її рішучість танула.
— Не треба ховати єство, я ж не ховаю своє... Будьте зі мною — щиро, з радістю, це так прекрас...
Біль від спазму був раптовий і гострий. Ірена ледь стрималася, щоб не завити.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Страта» автора Дяченки Марина та Сергій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ шостий“ на сторінці 7. Приємного читання.