Розділ перший

Петер насупив брови. Йому незрозуміла була її усмішка.

Вона знизала плечима:

— Зроду не вникала у ваші таємниці...

— Це, власне, формальність, — м’яко сказала жінка. — Але без вашого підпису ми не можемо...

«На канапу... — подумала Ірена стомлено. — І днів зо два не висовувати носа з-під пледа. Відновлювати внутрішню екологію...»

Вона таки підписала. Петер довго вдивлявся в папір, ніби сумніваючись у справжності Ірениного автографа.

Між тим офіціант приніс смаженину, і документ спішно прибрали — від жирного соусу подалі.

— Бачите... Основна спеціальність вашого колишнього чоловіка — моделятор.

Гарячий соус стікав краплями — м’ясо, просмажившись над вогнем, неначе побажало знову прибрати первинного вигляду і скористалося кривавим томатом. «Ось так і жінки...» — подумала було Ірена, але доводити повчальну думку до кінця не вельми хотілося.

— Отже, моделятор, — голос Петера знизився до шепоту. — Експериментатор... І сталося так, що в процесі експерименту ваш чоловік створив...

— Мій колишній чоловік, — мимохідь виправила Ірена.

— Ваш колишній чоловік... створив функціонуючу чотиривимірну модель. У тимчасовому режимі десять до одного...

— Добре, — автоматично кивнула Ірена, бо обоє її співрозмовників явно чекали хоч якоїсь реакції.

Жінка поперхнулась. Петер глитнув шмат:

— Ви не зрозуміли... Він перебуває ВСЕРЕДИНІ моделі. Ми маємо відомості про те, що він живий і здоровий... В той же час його поведінка наводить на думку про шок. Про розлад сприйняття...

Ірені уявився Анджей, котрий сидить всередині свого сірникового міста — найвища вежа ледь дістає йому до плеча. «Це? Дурниці, так, моделька...»

— Я щось не дуже вас розумію, — зізналася вона відверто. — Але обіцяю подумати.

...Приблизно місяць тому вона отримала листівку без підпису. Текст був надрукований безликим принтером, але вона відразу зрозуміла, хто відправник.

На листівці не було нічого особливого — просто типовий міський пейзаж. Якийсь магазин із яскравою вітриною. Вивіска над входом, щось на зразок «Святкові жарти і сюрпризи». Вулиця, перехожі, діти, звичайні жанрові сценки...

«Ну, я пішов, — написано було на зворотному боці. — Привіт».