Розділ чотирнадцятий

Для нього це звучало так само непереконливо, якби вона сказала: «тут немає неба...»

Зійшло сонце. М’яке, вкрите серпанком.

— І тут узагалі нічого немає, — сказала Ірена слабким голосом. — І нікого... Моделятор втомився.

— ...А ще у мене був собака, Сенсей... І черепаха. Від черепахи взагалі-то ніякого пуття — просто вона мордою схожа на лицаря в латах... не ображайся, Реку. Я не те хотіла сказати. На лицаря, як їх малюють у книжках... Відсторонена, абсолютно безпристрасна морда. Заспокоює... Черепаха навіть на ім’я не відгукується, тому у неї й немає імені...

— Ви жили... зовсім самотньо?

— Але ж ми на «ти», Реку... Я й кажу: зі мною жили пес і черепаха...

— Не розумію, — безпорадно сказав Рек. — А вампір?

— Вампір...

Ірена зітхнула.

Якщо ця МОДЕЛЬ існує в стандартному режимі десять до одного — там, де залишився Семироль, не минуло ще й доби.

Невже Ян усе ще конає від осикового кілка?..

А може, йому плювати на осику? І він давно вже перебив нападників і поповнив гемоглобін. І намагається тепер відкупитися від Провидіння...

Вона погладила живіт. В останні дні дитина поводилася дуже мирно — якщо і ворушилася, то тільки вечорами, перед сном...

— Я мушу знайти одну людину, Реку. Правда, я тільки те й роблю, що шукаю...

— Анджея Кромара?

— Так, Реку...

Вона відкинулася на спинку крісла.

...Увійти до власного будинку виявилося до нудоти страшно — але, переступивши поріг, Ірена вже не шкодувала. Нічого, що в сіни нанесло землі та піску через прочинені двері, і тут шаруділа під ногами все та ж висхла трава — зате далі, за коридором, по якому Ірена йшла зі здриганням, виявилося дивне, цілком пристойне житло, що видалося змученій Ірені просто найвищим комфортом.

Тут навіть знайшлася аптечка з запасом бинтів. Ліки теж були, але в ампулах без маркування, а значить, абсолютно непридатні. Втім, вийшовши з-під контролю Провидіння, Рек явно пішов на поправку, і стерильної перев’язки виявилося цілком достатньо...

На кухні був наполовину повний газовий балон. Сухарі в хлібниці, ледь відчутний запах тління, макаронний пил у скляній банці, ще якісь рештки харчів, які довелося негайно викинути...