— Підеш рубати дрова...
На Ірену лікар кинув побіжний погляд — на обличчя і на кругленький живіт.
— Прясти, ткати вмієш?
Ірена хитнула головою.
— Прибиратимеш...
Кілька хвилин по тому їй спало на думку, що слід було зізнатися в грамотності і тим самим напроситися на чистішу роботу. Але носатий дідок уже пішов, а Ірену легко і без зволікань було зараховано до тутешніх мешканців — убогих і нужденних розумом...
— Пахне... їжа, — захоплено протягнув носом хлопчина.
Просторими коридорами справді розносився густий запах не надто вишуканої, але напевно ситної та поживної їжі.
Розділ одинадцятий
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Страта» автора Дяченки Марина та Сергій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ десятий“ на сторінці 19. Приємного читання.
TextBook