Розділ десятий

— Ні, — вона насилу втрималася, щоб не кивнути головою.

— Скажи, що тебе непокоїть, і я поясню тобі волю Провидіння, з тим щоб ти йшла за нею свідомо і радісно...

Завчена формула. Ірені між тим був потрібен час, щоб осмислити її. Але Тлумач не мав охоти до ліричних пауз:

— Говори ж...

«...дочко моя», — подумки додала Ірена. У процедурі дійсно було щось від таїнства сповіді — тільки ось світло било у вічі, ніби на жорстокому допиті...

Треба подумати. Зібратися з думками.

Сотні варіантів свого питання перебрала вона напередодні — і всі відкинула. Одні були занадто екзотичні, інші — фальшиві, треті...

Вона боялася спійматись на брехні. Тлумачі просівають людей, ніби пісок — хіба вони не виявлять брехню (тим більше, що Ірені лукавство давалося так само натужно, як ледачому школярику — вища математика).

— Говори, — повторив Тлумач, і в голосі його відчувалося роздратування.

Вона набрала повітря в груди:

— Сестра моя вагітна, пане. Батьком її дитини є упир — страшна істота, що живиться свіжою кров’ю. Батько мій намагався вбити упиря, і брат мій намагався його вбити — але він щез неушкоджений... — Ірена перевела подих, гарячково думаючи: може, варто додати одну-дві подробиці? — Він пішов... не ушкоджений ні осиковим кілком, ні срібною кулею, — вона на мить затнулась, — замість кулі у селі тримають срібну... голку... А сестра моя в тяжі, і відомо, що народить вона упиреня, дитинча-кровопивцю. Тож що скаже Провидіння, якщо ненароджений плід... той... витравити?

Яскравий промінь висвітлював невидимому Тлумачеві її замішання, збентеження і страх. Нехай бачать. Ясно принаймні, що бідолашна жінка не бреше...

Зараз він добреньким голосом скаже чергову завчену фразу — і відпустить її з миром, щоб вона поверталася нескінченними сходами, полегшено й радісно. Адже можна собі уявити, скільки молоденьких дуреп із нагуляною дитиною в утробі з’являлися сюди, аби порадитися з Провидінням. Раптом воно дозволить, як висловився б Нік, викидні за соціальними показниками...

А може, ні? Зараз він гукне сторожу, і кат у тортурній камері дізнаватиметься й історію походження дитини, і заодно зміст єретичної оповіді «Про розкаяного...»

Тлумач мовчав.

Невже вона зуміла його, всевидячого, спантеличити?..

— Добровільно твоя... сестра з упирем — чи з примусу?

Ага. Сам факт злощасного союзу з упирем сумнівів не викликає — і то вже добре...

— Із примусу, — повідомила вона без вагань. — Він погрожував позбавити її життя...

— Скільки років твоїй сестрі?