Розділ «Пересильна тюрма»

– Державним комітетом оборони.

Почувши таке, комендант замовк, після чого лише махнув рукою, мовляв, вибирай. А невідомий повернувся до шеренг і голосно, щоб почули всі, сказав:

– Я представник 26-го авторемонтного заводу капітан Лєбедєв. Мені потрібні робітники на завод, насамперед токарі, слюсарі. Хто з вас раніше працював з технікою?

У відповідь – тиша. Засмужний бачив, як криво усміхнувся майор. А капітан підійшов ближче і запитав в’язня, що стояв поруч Михайла.

– Чим гайка відрізняється від болта? – запитав.

Той лише похитав головою.

– Я знаю, – озвався молодий в’язень з Городка.

– І чим?

– Гайку накручують, а болт вкручують.

– О! Це вже щось! – зрадів капітан. – Ану вийди зі строю. Добре! Ти!

Капітан тицьнув пальцем Засмужного.

– Що ти вмієш робити?

– Що скажете, те і буду, – відповів Михайло.

– Вийти! Ти!

Так п’ятнадцять в’язнів 25-ї пересильної тюрми потрапили не на північну Воркуту, а на Львівський авторемонтний (інакше танковий) завод. І не просто потрапили, а були відновлені у рядах РСЧА, яка віднедавна стала називатись Радянською армією.