Розділ «ПРО НЕГАРНОГО БІОФОРМА»

Драч зрозумів, чому Геворкян вирішив обставити його повернення без помпи. Геворкян не знав, яким він повернеться, а послання Домбі його стривожило.

— Ти чудово виглядаєш, — сказав Дімов.

Хтось реготнув. Геворкян цикнув на роззяв, але ніхто не пішов. Над доріжкою нависали кущі квітучого бузку, і Драч уявив собі, який у нього чудовий запах. Хрущі проносилися, наче важкі кулі, і сонце сідало за старовинним особняком, у якому розміщувався інститутський готель.

Вони увійшли до холу і на хвилину зупинилися біля портрета Груніна. Люди на інших портретах посміхалися. Грунін не посміхався. Він завжди був серйозний. Драчу стало сумно. Грунін був єдиним, хто бачив, знав, відчував порожнечу і розжарену оголеність того світу, звідки він зараз повернувся.

4

Драч уже другу годину стирчав на дослідному стенді. Датчики обліпили його мов мухи. Дроти тягнулися у всі кути. Дімов чаклував біля приладів. Геворкян сидів осторонь, роздивляючись стрічки і косячись на інформаційні таблиці.

— Ти де ночуватимеш? — запитав Геворкян.

— Хотів би у себе. Мою кімнату не чіпали?

— Все як ти залишив.

— Тоді у себе.

— Не рекомендую, — сказав Геворкян. — Тобі краще відпочити в барокамері.

— І все-таки.

— Наполягати я не буду. Хочеш спати в масці, будь ласка… — Геворкян замовк.

Криві йому не подобалися, але він не хотів, щоб Драч це помітив.

— Що вас збентежило? — запитав Драч.

— Не крутися, — сказав Дімов. — Заважаєш.

— Ти дуже довго пробув у польових умовах. Домбі повинен був відкликати тебе ще два місяці тому.

— Через два місяці довелося б усе починати спочатку.

— Ну-ну, — сказав Геворкян.

Незрозуміло було, схвалює він Драча чи засуджує.