Розділ «ПРО НЕГАРНОГО БІОФОРМА»

Вибух пролунав несподівано для всіх, окрім втомленого вулканолога, який лежав за каменями і думав так само, як Драч. Сопка здригнулася і заревіла. Вулканолог притиснувся до каміння. Два мобілі, які кружляли біля кратера, відкинуло, немов сухе листя, — пілотам ледве вдалося взяти машини під контроль. Оранжева лава ринула в старе жерло і помаранчевим соком почала наповнювати кратер.

Вулканолог кинувся бігти вниз по схилу: він знав, що потік лави через декілька хвилин проб’ється в його бік…

11

Христина прийшла на ту лавку край річки; було зовсім тепло. Вона викупалася в очікуванні Драча. Відтак почитала. А він не йшов. Христина чекала до сутінків. Дорогою назад вона зупинилася біля воріт інституту і побачила, що з посадочного майданчика піднімається великий мобіль. Христина сказала собі, що в цьому мобілі Драч відлітає на якесь завдання. Тому він і не зміг прийти. Але коли він повернеться, то обов’язково прийде до лавки. І вона вирішила приходити до лавки щодня, поки живе тут.

У великому мобілі до Москви відвезли Геворкяна. Біля сопки він якось тримався, а повернувся — і здав. У нього було слабке серце, і врятувати його могли лише в Москві.

З російської переклав Віталій Геник

Перекладено за виданням: БУЛЫЧЕВ К. Люди как люди. — М.: Молодая гвардия, 1975. — 288 с. — (Б-ка советской фантастики).