Розділ LXVIII МАРНИЙ ПОХІД

Пойндекстера в чесному поєдинку?

— Щось таке цілком можливе й навіть імовірне.

Я дуже схильний так вважати.

— Але чого вони не поділили? — спитав Генкок.

Я чув, що молодий Пойндекстер був у добрих стосунках з мустангером, хоч той і зітнувся з Колхауном. Через що ж вони могли посваритися?

— Дивне запитання, як на вас, лейтенанте Генкоку! — з притиском відказав Слоумен. — Неначе чоловіки сваряться через щось інше, окрім…

— Окрім жінки! — із сміхом підхопив драгун. — Але через яку жінку, хотів би я знати? Не може ж бути, щоб через сестру Пойндекстера!

— Хто знає, — мовив Слоумен, знизуючи плечима.

— Дурниці! — вигукнув Кросмен. — Щоб ловець коней наважився мріяти про міс Пойндекстер! Неймовірно!

— Який ви затятий аристократ, Кросмене! Чи ви не знаєте, що кохання демократичне самою своєю природою і сміється з ваших умоглядних вигадок про станові відмінності. А втім, я й не кажу, що тут ми маємо саме це. Міс Пойндекстер — не одна жінка, що могла спричинитися до їхньої сварки. В околиці є й інші дами, цілком гідні того, не кажучи вже про красунь нашого форту. То чом би…

— Капітане Слоумене! — роздратовано перебив його Кросмен. — Мушу сказати, що вам, людині розумній і поміркованій, просто не личать такі легковажні балачки. Дами нашого гарнізону не подякували б вам за ці неподобні вислови.

— Які це неподобні вислови, сер?

— Невже ви гадаєте, що хоч одна з них опустилася б до розмови з суб'єктом, якого ви назвали?

— З котрим? Я назвав двох.

— Ви добре мене розумієте, Слоумене, як і я вас. Наші дами, безперечно, будуть дуже потішені тим, що їхні імена пов'язують з ім'ям безрідного пройдисвіта і конокрада, якого запідозрено в убивстві!

— Нехай Моріса-мустангера й підозрюють в убивстві, але він не пройдисвіт і не конокрад. Що ж до того, чи захотіли б наші дами розмовляти з ним, то тут ви помиляєтесь, містере Кросмене, як і багато в чому іншому. Я знаю молодого ірландця краще, ніж ви, і можу твердити, що своєю вихованістю він не поступиться перед жодним із нас. І нашим прекрасним дамам нема чого боятися знайомства з ним, і коли вже ви про це заговорили, то дозволю собі зауважити, що вони — принаймні декотрі з них — навряд чи й побоялися б цього. Просто їм ніколи не траплялося такої нагоди. Як я не раз спостерігав, Моріс Джеральд завжди поводився, як справжній джентльмен, і в присутності дам тримався напрочуд скромно, знаючи своє місце. Та й не думаю, що його цікавить хоч одна з них.

— Он як! Це просто щастя для того, хто міг би опинитися в ролі його суперника!

— Можливо, що й так, — спокійно відказав піхотний капітан.

— А хто знає…- озвався Генкок, умисне звертаючи дражливу розмову на інше. — А хто знає, чи не була причиною сварки, якщо вони справді посварились, ота хвалена сеньйорита, про яку так багато говорять? Хоч я сам її не бачив, але судячи з усього, то така, що через неї цілком могли б зчепитися двоє чоловіків.

— Усе може бути… — поволі мовив Кросмен, зрадівши на думку про те, що вродливий ірландець накидає оком не на інтендантову племінницю, а на іншу жінку.