– А чому ви не сказали це слідчому?
– Він не питав.
– Ви знову брешете, – втрутилась Sаня. – Це вже смішно, Богдане. Ви взяли гроші за мовчання? Шантажували Бусурманка?
– Так, – кисло прошепотів Мерега.
– Скільки?
Офіціант облизав пересохлі губи, похитав головою.
– Я питаю, скільки?
– Він давав мені кожного місяця долари… По п’ятсот доларів.
– Не густо, – зауважив Ярковський.
– Він більше не мав.
– Ви перевіряли?
– Так.
Ясинський і Sаня перезирнулись.
– Ви вважаєте його отруювачем?
– Ні.
– Чому?
– Я бачив, як він… Коли Антоніна втрачала свідомість, він страшно кричав. І взагалі… Не лише ваша куля знає, коли люди брешуть.
– Якщо він не труїв, то навіщо давав вам гроші?
– Тепер це вже ви тупого граєте, – Мерега скривив щось подібне на посмішку. – Хто б йому повірив, що він не винний. Це по-перше. А по-друге: якби про це дізнався Осинський, він би перестав платити за лікування Антоніни. Я думаю, що друге було для нього важливішим.
– Ну ти й крєндєль, – прошипіла Sаня.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ефект Ярковського. Те, котре – холод, те, яке – смерть…» автора Ешкилев Владимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „14“ на сторінці 11. Приємного читання.