Розділ «12»

– А коктейль ви самі собі робили?

– Да.

– Скільки пройшло часу від дегустації шампанського до того, як отруєним стало зле?

– Минут двадцать… Может немного больше. Всё очень быстро началось. Я даже их знаменитых эклеров попробовать не успела.

– І хто з отруєних відчув дію трунку першим?

– Докладчица вроде бы… Она села в кресло, побелела вся. И Пелагее Дмитриевне тоже стало плохо. Если бы Осинский её не удержал, она бы упала. Она на высоких каблуках была… А потом Антонина закричала, что отравили. Она так страшно кричала, потом хрипела… – Кімі мотнула головою, наче відганяючи жахливий спогад. – У неё от крика пена из рта пошла.

– А Ілона?

– Она вроде бы в туалет выбежала и там упала.

– Які ще були ознаки отруєння?

– Рвота у всех была. Жуткая. Трясло их. И кожа у них стала такой… сероватой. И очень холодной. Они все быстро сознание потеряли. Дольше всех держалась та журналистка, которую потом вылечили. Марианна. Когда «скорая» приехала, она ещё в сознании была. Но тоже вся серая, холодная и зрачки такие огромные… Она совсем немного выпила. Пригубила только. Потому и выжила.

– Дякую вам за відвертість, – підсумував Ярковський.

– Ещё вина? – третя сигарілла випорхнула з шкатулки.

– Ми, напевно, вже підемо, – Ярковський подивився на Sаню. Та кивнула:

– Да, спасибо за угощение.

За півгодини вони вже гуляли вздовж Корзо, милуючись старими двоповерховими будиночками. Спека зійшла з ужгородських вулиць і вечір став напрочуд милим. Зграйки туристів окупували літні майданчики, музикальні ритми вистрибували з відкритих вікон кав’ярень.

– А чого це вона тобі підморгувала? – поцікавився Ярковський. – Впізнала в тобі приховану лесбіянку?

– Я зазвичай з жінками не сплю, але з Кімі… Чому б й ні. Така солодка сексі, – Sаня хитро глянула на Ярковського, засміялась, показала йому язика. – Ревнуєш?

– Ні, міркую про чорну і білу таці. А також про те, що Антоніна пропонувала шампанське саме з білої, – Ярковський зупинився біля вітрини з пузатими винними бочонками і товстостінними пляшками. – Щось у цьому є дивне.

– А що тут дивного? Кімі була новенькою. Їй пояснили правила. Розвісили прапорці. Може, ця шняга входила в неофіційні обов’язки Антоніни. Адже вона – дружина одного із авторів тих ритуалів, які Пелагея запровадила у своєму салоні.

– Оце й потрібно вияснити.