Розділ «12»

Дівчинка мовчки дивилась на нього, наче не розуміючи запитання. Sаня зобразила на обличчі найпривітнішу з усіх можливих посмішок і солодко промурчала:

– Катя тут живёт? Такая красивая тётя Катя?

Дівчинка кивнула, відчинила хвіртку й побігла до дверей. Sаня змірила Ярковського переможним поглядом й першою рушила до особняку. На порозі тим часом з’явився вусатий чоловік у шкіряній жилетці й нахилився до дівчинки. Та щось зашепотіла вусаневі.

– Вы кто? – запитав той у Sані, яка вже дісталась дверей.

– Мы к Кате.

– Она вас приглашала?

– У нас к ней важный разговор.

– Какой разговор? – На кругле обличчя вусаня вистрибнули плями кольору свіжозаморожених креветок. – Не надо разговоров, уходите.

– Это в Катиных интересах.

– В каких интересах? У нас нет интересов. Уходите. Катя не даёт интервью.

– Мы хотим защитить Катю.

– Kifele! – перейшов на угорську вусань. Його обличчя тепер не мало нічого спільного з креветками. Воно наливалось томатними і винними барвами. – Menj ki! [24]

– Ми не журналісти, – втрутився Ярковський. – Ми до вас за дорученням Осинського.

– Вася, иди в дом, я сама с ними поговорю, – відсторонивши вусаня, на ґанок вийшла висока молода жінка. Ні у Ярковського ні у Sані не виникло ані найменшого сумніву: перед ними стояла та, котру Федір Бусурманко назвав «іграшкою богів». Її обличчя здавалось знайомим, бо першим у ньому помічалось те еталонне, що притаманне жіночим зображенням на упаковках і рекламних щитах. Неслухняна грива білявого волосся, великі сині очі, високі вилиці, ямки на щоках, чуттєвий рот – щасливі комбінації генів обдарували молоду жінку всіма елементами зіркової зовнішності. Але, попри них, в її обличчі жило ще щось невловиме. Щось цікавіше за модні стандарти. Якесь незбагненне чуттєве напруження, що владно притягувало чоловічі погляди. А ще в дівчини було чудове тіло. Одночасно атлетичне і жіночне, сповнене спортивної впевненості і грації. Драні джинсові шорти і розтягнута футболка зовсім не псували її вроди. Навпаки, їхня випадковість наче свідчила: без них вона – істинна досконалість.

– Доброго дня, Катерино, – привітався Ярковський.

– Добрый день.

– Як я казав, ми приїхали до вас за дорученням Миколи Григоровича.

– Я ему уже ничего не должна. Ни ему, ни Пелагее Дмитриевне.

– Мы знаем, – збрехала Sаня. – Но убийца до сих пор на свободе. Он может продолжить своё дело. Никто из свидетелей преступления не может чувствовать себя в безопасности.

– Осинский прислал вас меня защищать? Вы телохранители? Черепашки-ниндзя, да? – Кімі зміряла щуплу Sаню веселим поглядом. – Ваши услуги оплачены?