Тема 3. ПЕДАГОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МИСТЕЦТВА У РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН

Педагогіка мистецтва

Суспільно-естетичний ідеал знаходить своє конкретне вираження в особистому ідеалі людини, який своєю наявністю у культурі фіксує цінність індивідуального буття, а також задає шлях його розкриття через самовиховання, співучасть інших людей у долі Я (виховання). Він має найрізноманітніші орієнтації – від суспільно-значущих до особисто -інтимних.

Відомо, що людина формує свій духовний світ, відповідно до свого морального ідеалу, котрий виступає для неї як істина, до якої вона дійшла сама, пізнаючи моральний закон. Добро є, на думку М. Грота, "таким самим законом природи, як і краса, добро є такою ж внутрішньою якістю речей, як і краса. Якщо є краса, то є й добро – поза відносно особистісною оцінкою".

Моральний ідеал становить основу кожного світогляду. Тому тільки те знання, яке дає людині світоглядні орієнтири, йде на користь розвитку її духовності. Але для того, щоб діяти у згоді з моральним ідеалом, треба зробити вирішальний крок – моральний вибір. Адже в своєму житті людина часто опиняється перед моральним вибором між добром і злом. М. Грот пов'язував причини існування зла з порушенням гармонії розвитку в людини та її неправильним моральним вибором. Така людина, на його думку, може негативно впливати на інших, продовжувати моральні конфлікти, розповсюджувати зло навколо себе. Але розвинене суспільство може позбутись зла. І в цьому важливу роль відіграє, на переконання М. Грота, мистецтво. Людина завжди здійснює моральний вибір відповідно до своїх ціннісних орієнтирів, ідеалів і моральних принципів. Мистецтво ж допомагає становленню особистості не тільки стосовно свого морального ідеалу, але й стосовно морального вибору. Закликаючи до формування добрих почуттів до ближнього, обов'язків перед іншими членами суспільства, воно надає людині ціннісні й етичні установки, допомагає їй усвідомити свою відповідальність за власні вчинки перед іншим и людьми. Тим самим, мистецтво надихає людину на творчий розвиток себе як моральної особистості, навчає її шукати й радіти прекрасному, прокладати від нього стежку до власної моральності й свободи.

У професійній діяльності людина орієнтується на певний професійний ідеал, який виступає, на переконання психологів, джерелом і рушійною силою її професійного розвитку й саморозвитку. Усвідомлення невідповідності між ідеальним "образом професіонала" та реальним її образом "Я-професіонала", співставлення останні х спричинюють прагнення особистості до вироблення стратегій для наближення до еталонної моделі, активізують її діяльність щодо їх реалізації, розвивають спрямованість на досягнення бажаних результатів і, таким чином, виступають регуляторами динаміки основних складових професійного розвитку: професійної самооцінки, професійної придатності, професійної мотивації; професійної компетентності (професіоналізму діяльності); професійно значущих особистісних якостей і спеціальних здібностей (професіоналізму особистості); професіоналізму фахового самовдосконалення тощо.

Особисті професійні, моральні та естетичні ідеали людини можуть формуватися під впливом авторитетної для неї особистості або під впливом ідеалу, втіленого у мистецькому творі, орієнтуючись на який вона "вибудовує творчу ситуацію самозростання, в якій конструюються сутнісні елементи індивідуального світу її "Я".

Творчо-розвивальний потенціал мистецтва полягає в тому, що воно, являючи собою художню творчість, фактично є процесом "логічного розвитку ідей та осмислення образів, який перетворює елементи реальності на щось нове" (Е. Торренс, Д. Нуренберг) і в цьому сенсі виявляється "механізмом розвитку, взаємодією, що веде до розвитку" (Я. Пономарьов).

Л. Виготський зазначав: "Якщо розуміти творчість в її істинному психічному сенсі, як створення нового, легко дійти висновку, що вона властива всім більшою чи меншою мірою. Творчість також є нормальним і постійним супутником дитячого розвитку". На доступності творчості кожній людині, а не лише небагатьом обраним наголошував також М. Скаткін. Тим більше, на нашу думку, : це стосується творчості мистецької, яка я к цілісний процес реалізації та самореалізації особистості, актуалізації її творчих можливостей не вимагає від неї спеціальної підготовки, а природно виникає тоді, коли людина, знаходячись у стані емоційного піднесення, відчуває потребу передати іншим пережиті нею почуття, трансформуючи їх у художні образи.

Для реалізації цієї мети їй необхідна жвавість розумових операцій, образність асоціацій, нестандартність логічних ходів, асоціативність уяви, – тобто, за К.Станіславським, "зосередженість всієї духовної й фізичної природи, яка охоплює не лише зір, слух і всі п'ять відчуттів людини – ...ай її розум і почуття, волю, пам'ять, уяву". Мистецтво ж, за результатами дослідження С. Вдович, володіє здатністю через естетичні враження підвищувати жвавість розуму, актуалізувати досвід, розвивати сферу почуттів особистості.

Зрозуміло, що художня якість процесу й результат у мистецької творчості залежить від художніх і творчих здібностей людини, які, у свою чергу, формуються і своєрідно виявляються у ній, але, за ствердженням вчених, ця якість не жорстко детермінована ними – за умови праці над собою художні й творчі здібності можна розвинути. Підтвердженням тому є слова К. Станіславського, що талант – це 10% здібностей і 90% роботи над собою: "Талант – це щаслива комбінація багатьох творчих здібностей людини у поєднанні з творчою волею".

Крім того, мистецька творчість не обов'язково має бути спрямована на досягнення високого професійного рівня її результатів. Її найбільша цінність полягає, за ствердженням Г.Ващенка, у тому, що взаємодія людини з мистецтвом, навіть при відсутності великих природних здібностей, справляє значний вплив на розвиток її особистісних якостей і діяльності, а також "нерідко є джерелом моральної втіхи і чистих радостей".

Згідно з діяльнісним підходом, залучаючись до художньо-творчої діяльності й оволодіваючи нею, людина розвиває свої художні й творчі здібності, що корелюють між собою, вдосконалює якості своєї творчої індивідуальності, причому, чим вищим є рівень оволодіння цією діяльністю, тим яскравішою стає її творча індивідуальність.

Тому ми вважаємо одним із найважливіших завдань сучасної гуманістичної освіти максимальний розвиток художньо-творчих здібностей усіх її суб'єктів у різних видах мистецької діяльності.

Нам імпонує думка М. Лещенко, що мистецтво повинно стати методологією навчання і виховання кожної дитини від 3 до 10 років, виступаючи не мистецтвознавством, а творчістю. Водночас вважаємо, що не слід обмежувати особистість в оволодінні мистецтвом лише означеним періодом, хоча він, поза всяким сумнівом, є найбільш сензитивним для цього. Людина, на нашу думку, взагалі не повинна розлучатися із мистецтвом у своєму житті, інакше, підростаючи, вона перетвориться на "розумних" дорослих із казки А. де Сент-Екзюпері "Маленький принц", які, в усьому вбачаючи і цінуючи лише доцільність, втратили здатність дивуватися красі цього світу й примножувати її, тобто зреклися своєї гуманістичної сутності й творчого потенціалу.

Отже, мистецтво як процес і результат художньої творчості, особистісна форма відображення людиною оточуючого світу, в якій виражається її творча індивідуальність, володіє невичерпним потенціалом щодо формування цієї інтегративної системної якості в кожного, хто з власного бажання цілеспрямовано залучається до його опанування. Тому воно може виступати методологічною основою розвитку творчої індивідуальності в майбутніх педагогів професійної школи.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка мистецтва» автора Турчин Т.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 3. ПЕДАГОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МИСТЕЦТВА У РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Філософські засади мистецької освіти

  • Функції мистецької освіти

  • Тема 2. МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ

  • Втілення гуманістичної парадигми – фундамент удосконалення мистецької освіти

  • Забезпечення домінування національного мистецтва

  • Тема 3. ПЕДАГОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МИСТЕЦТВА У РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН
  • Мистецтво як засіб розвитку творчої індивідуальності студентів педагогічних навчальних закладів

  • Змістовий модуль 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА МОДЕЛЬ МИСТЕЦЬКОГО НАВЧАННЯ

  • Оновлення існуючих і розробка нових методів мистецького навчання дітей

  • Змістовий модуль 3. ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА МИСТЕЦЬКОГО НАВЧАННЯ

  • Хореографічне мистецтво у розвитку творчої індивідуальності студентів

  • Тема 6. ТЕАТР ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН

  • Елементи театральної педагогіки у формуванні педагогічної майстерності

  • Вплив театральної педагогіки на формування творчої індивідуальності майбутнього вчителя

  • Тема 7. КІНОМИСТЕЦТВО

  • Передумови виникнення кіно і основні етапи розвитку

  • Кіно – мистецтво та індустрія

  • Використання досвіду і творчої бази давніх мистецтв

  • Види і жанри кіно

  • Особливості сприйняття: ідентифікація, інтерпретація

  • Множинність функцій

  • Кіно в системі візуальних мистецтв та інформаційного простору

  • Теорія і теоретики кіно

  • Кіно в Україні

  • Українське поетичне кіно: тріумф і трагедія

  • Українське анімаційне кіно

  • Кіномистецтво початку XXI ст.