"Полісся, ця космічна поганська колиска, басейн Прип'яті та Десни з його арійською чистотою коренів і древлянською нескаламученістю джерел, з його визначальними генетично-культурними кодами, з найархаїчнішим фольклором, епосом, діалектами..." – так образно характеризує сучасний український письменник Ю. Андрухович у книзі "Дезорієнтація на місцевості" один з етнічно найсамобутніших країв України.
Українське Полісся – це край, у музеях якого експонуються справжні скарби традиційної української етнокультури й народного мистецтва. Він охоплює північну Волинську, Рівненську, Житомирську, Київську й Чернігівську області.
Західне Полісся, або Волинь, – терен, який вчені вважають колискою слов'янства й українського народу, земля, де збереглися старожитні вірування, обряди й традиції, край, який маємо всі підстави називати етнокультурним заповідником просто неба.
Серед низки музеїв області виокремимо Луцький історико-культурний заповідник (вул. К. Лібкнехта, 23), Волинський краєзнавчий (вул. Шопена, 20), Музей Волинської ікони (Луцьк, пл. Перемоги, 4), Волинський художній (вул. Кафедральна, 1-а), Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки (с. Колодяжне Ковельського району), Володимир-Волинський краєзнавчий (вул. Соборна, 27), Волинський регіональний музей українського війська і воєнної техніки (Луцьк, вул. На Таборище, 4), Ковельський історичний, Маневицький краєзнавчий, Любомльський краєзнавчий, Горохівський історичний, Кортеліський історичний та ін.
Замок Любартпа – осердя Луцького історико-культурного заповідника – краща фортифікаційна споруда краю, що постала на крутому вигині-луці річки Случ для захисту літописного граду Лучеська, перша документальна згадка про який у "Повісті времяних літ" датована 1085 р.
Будівництво кам'яної фортеці на місці давньоруських дерев'яно-земляних укріплень розпочато литовсько-руським князем Любартом Гедиміновичем (1340 –1380 pp.), а завершено князем литовсько-руських земель Свидригайлом (1400 –1452 pp.).
Замок Любарта утворюють три наріжні башти: В'їзна (або Вежа Любарта), Стирова (або Вежа Свидригайла) та Владича, з'єднані мурами заввишки 10 –12 м з трьома ярусами бійниць та внутрішніми дерев'яними галереями. Спочатку замок будувався у стилі романо-готичної архітектури, а при перебудові у XVI ст. набув рис ренесансу.
Після реставраційних робіт замку повернуто первісний вигляд. В центрі замкового дворища відбудовано князівський палац. У Владичій башті 1987 р. відкрито унікальний Музей дзвонів, а у В'їзній башті розміщено виставки будівельної кераміки та старожитностей. Після пошукової праці археологів туристам відкрили доступ у підземну частину собору Іоанна Богослова, де збереглися фрески із зображеннями святих, мозаїка з геометричними та образними візерунками, давні написи.
Волинський краєзнавчий музей у м. Луцьку знайомить туристів з народними промислами та обрядами українців Волині. Тут зберігаються предмети побуту остготів, Качинський срібний скарб антів V ст., колекція безцінних старожитніх волинських ікон, рукописи Лесі Українки тощо. В художньому відділі музею відвідувачі ознайомляться з полотнами Хосе Рібери, Жака Куртуа, Василя Касіяна, Івана Айвазовського, О. Валенти та інших митців Європи.
Музей Волинської ікони містить унікальну колекцію автентичного українського іконопису знаної волинської школи XVII –XIX ст.
Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки відкритий на батьківщині поетеси – ус. Колодяжному. Тут відтворено атмосферу родинного "гнізда", в якому жила і творила Леся Ураїнка, зібрано цінні документи біографічного і творчого шляху поетеси, її листування з видатними діячами української культури, рукописи і збірки поетичних рядків тощо.
Володимир-Волинський краєзнавчий музей – один з кращих музеїв древньої Волині. Основу його експозиції становлять унікальні археологічні знахідки з літописного Володимира, заснованого князем Володимиром Великим після приєднання західноукраїнських земель до складу Київської Русі. В XI –XIII ст. град Володимир був найбагатшим і найвелелюднішим містом історичної Волині, її адміністративним і духовним осередком. З тих часів збереглися величні укріплення-вали давньоруського городища й унікальний Мстиславів храм XI ст., які нині разом з музеєм включені до складу Державного історико-культурного заповідника "Володимир".
Сучасна Рівненська область теж є складовою частиною історичного волинського краю. Кращими музеями цього терену є Національний історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви" біля с. Пляшева Радивилівського району, Державний історико-культурний заповідник у м. Острозі (вул. Академічна, 5 – включає в себе Острозький краєзнавчий музей (та ж адреса) й Музей рукописної книги і книгодрукування на вул. Папаніна, 7), Державний історико-культурний заповідник у м. Дубно (вул. Замкова, 7-а), Рівненський краєзнавчий (вул. М. Драгоманова, 19), Березневський краєзнавчий, Костопольський краєзнавчий, Млинівський краєзнавчий, Сарненський історико-етнографічний, Корецький історичний, Радивилівський історичний, Літературно-меморіальний музей М. Островського (с. Вілія) тощо.
Меморіально-музейна "перлина" Рівненщини – Меморіальний комплекс "Козацькі могили" біля с. Пляшева, де у червні 1651 р. відбулася славнозвісна Берестецька битва козацьких полків Богдана Хмельницького з польською армією. В розпал битви, коли козацьке військо вже починало перемагати, підкуплений поляками Кримський хан Іслам Гірей III зрадив Богдана Хмельницького і, забравши його самого в полон, утік з поля бою, залишивши козацьке військо без керівництва. На екстреній раді козацькі полковники вирішили припинити бій і відступати через болота, щоб наздогнати татар і визволити свого гетьмана. Для прикриття відходу основних частин було залишено кілька невеликих загонів. Очевидець бою француз П'єр Шевальє так описав завершення цієї битви: "В одному місці серед болота скупчилося триста козаків і хоробро боронилися проти великого числа атакуючих, які натискали на них звідусіль. Повністю оточені, вони загинули. Лишився один, який боровся протягом трьох годин проти всього війська польського".
Власне на цьому острівці (річка Пляшевка) на початку XX ст. утворено меморіал "Козацькі могили".
Музей відкрито 17 червня 1967 р. Його експозиція розгорнена у сімох залах будинку, що стоїть поруч з Георгіївською церквою.
Перший зал знайомить відвідувачів з предметами козацького побуту, знайденими під час розкопок в околицях Пляшева: ножами, сокирами, вістрями стріл, окуттями, лопатами та ін. Другий зал займає батальна діорама, яка відтворює початок битви під Берестечком. Експозиція третього залу демонструє виявлені розкопками на місці переправи зразки козацького озброєння – мушкети з ударними та колісними замками.
У четвертому залі розміщуються зразки вогнепальної зброї: мушкети, карабіни, аркебузи, банду лет. А також речі, виявлені біля окремих кістяків на переправі: дерев'яна ложка, викрутка, гак для підвішування шаблі на поясі, гаманець з кулями, монетами, кремінцями та жіночим перснем, знайдені поблизу скелета козака. Зібрано козацькі шкіряні вироби: футляри ножів і ложок, сумки з вирізним орнаментом та гаманці різних розмірів, пояси. Окрасою залу стало викопане на козацькій переправі сідло зі стременами. П'ятий зал експозиції присвячений останнім подіям Берестецької битви та завершенню національно-визвольної війни.
В останньому залі експонуються твори істориків про визвольну війну українського народу – праці П'єра Шевальє, Миколи Костомарова, Івана Крип'якевича, Андрія Малишка, Михайла Стельмаха та ін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Музеєзнавство» автора Рутинський М.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Музейна мережа Полісся й Карпатського регіону України“ на сторінці 1. Приємного читання.
