Музеї та екскурсійно-туристичний рух. Основні показники та тенденції відвідуваності музеїв держави
Послуги дозвілля в туризмі є надзвичайно різноманітними, і їх спектр постійно ускладнюється. Великим попитом користуються культурно-просвітницькі послуги, які надаються класичними закладами, як-от: музеї, художні галереї, театри тощо.
Заклади культури та мистецтв виступають вагомою складовою туристичної інфраструктури, мають значний вплив на формування туристичної привабливості регіонів країни. Екскурсійні послуги, які надаються музеями, є невід'ємною складовою комерційного туристичного продукту й глобальної індустрії туризму.
Звернемося до даних міжнародної статистики. За останніх двадцять років у світі спостерігається стрімке зростання кількості музеїв, на початку XXI ст. їх налічується близько 40 тис. Більш аніж половина музейної мережі планети зосереджена в Європі, 20% – у США, решта – розосереджена в інших країнах світу. Найбільше музеїв мають
США – понад 3 тис., Італія – близько 2 тис., Франція Великобританія, Німеччина і Росія – понад 1 тис. Країни Азії й Африки на початку XXI ст. активно залучені в процес створення національних музейних мереж, на які покладається завдання сприяти розвитку національної самосвідомості й охороні культурно-історичних цінностей [73].
Щодо співвідношення кількості музеїв у перерахунку на кількість мешканців держави, за цим критерієм планку лідерства також історично утримує Європа. Станом на 1 січня 2005 р. пересічно один музей припадає на 16 тис. жителів Європейського Союзу. У розрізі його окремих країн найвищий показник мають Фінляндія та Швейцарія, де один музей припадає на 8 тис. мешканців.
Серед країн Європейського континенту Україна славиться досить великою кількістю пам'яток історико-культурної спадщини, проте кількість музеїв у нашій країні є ще недостатньою. Станом на 1 січня 2005 року в Україні налічувалося 422 музейні установи, з них сім музеїв були тимчасово зачинені для відвідування у зв'язку із проведенням ремонтних робіт. У музеях України зберігається понад 11 млн пам'яток історії, культури та мистецтв [58].
Найвищі темпи розвитку національної музейної мережі відповідають періоду "сплеску" національної самоідентичності й патріотично-культурного відродження, що тривав у нашій країні з 1985 по 1995 pp. Так, за період 1985 –1990 рр. кількість музеїв України зросла ледь не в півтора раза (з 174 до 214), при цьому варто мати на увазі, що реальна кількість новостворюваних музеїв була набагато вищою, ніж фіксувала державна статистика, бо вона враховувала закриття групи установ тоталітарно-ідеологічного спрямування й не враховувала установи державної форми власності.
Поряд з цим ще з середини 1980-х років окреслилася тенденція неухильного щорічного падіння обсягів відвідуваності (табл. 6.1) національної музейної мережі (очевидно, за рахунок згортання розповсюдженої у попередню тоталітарну добу практики примусового організованого відвідування музеїв школярами, студентами, робітниками за приписами профспілок).
Таблиця 6.1. Динаміка чисельності музеїв України та кількості їх відвідувачів наприкінці XX – на початку XXI ст.
| Роки | Кількість музеїв, одиниць | Кількість відвідувачів, млн осіб |
| 1985 | 174 | 32,5 |
| 1990 | 214 | 31,8 |
| 1995 | 314 | 17,4 |
| 1997 | 358 | 14,9 |
| 1998 | 367 | 14,8 |
| 1999 | 369 | 15,0 |
| 2000 | 378 | 16,0 |
| 2001 | 386 | 17,1 |
| 2002 | 376 | 17,6 |
| 2003 | 394 | 17,6 |
| 2004 | 422 | 18,5 |
За перші роки становлення державної незалежності й національної самосвідомості музейна мережа держави з 1990 до 1995 pp. зросла на 100 установ (з 214 до 314), а де-факто – майже вдвічі. У подальші роки темпи росту суттєво знизилися: до 64 нових музеїв за період 1995 –2000 pp. та 44 музеїв за період 2000 –2005 pp. Цю тенденцію ілюструє рис. 6.1.
Збільшення чисельності національної музейної мережі на початку XXI ст. (2001 –2005 pp.) завдячує зростанню їх кількості, головним чином в областях: Тернопільській – на 12 музеїв, Полтавській – на 7 музеїв, Кіровоградській – на 6 музеїв та Чернігівській – на 5 музеїв.
Дещо повільнішими темпами з 2000 р. (після майже 20-річного періоду затяжного спаду) почала зростати кількість відвідувачів українських музеїв (рис. 6.2) головним чином за рахунок найбільш популярних серед туристів музеїв
Рис. 6.1. Динаміка кількості музеїв України 1990 –2004 pp.
Рис. 6.2. Динаміка кількості відвідувачів музеїв України (тис. осіб), 1990 –2004 pp.
Києва, Севастополя, АР Криму та Львівської області. Станом на 1 січня 2005 р. середньорічний обсяг відвідувачів українських музеїв досяг позначки 18,5 млн осіб, що на 2,5 млн більше порівняно з 2000 p., проте ще майже вдвічі нижче порівняно з 1990 р.
Сучасна географія музейної спадщини України така: на Київ припадає 32 музеї, Західне Полісся – 20, Центральне Полісся – 22, Чернігівщину – 28, Карпатський регіон – 34, Поділля – 60, Черкаську й Кіровоградську області – 50, Дніпропетровську й Запорізьку області – 26, Слобожанщину – 62, Донбас – 38, Західне Причорномор'я – 22, АР Крим (включаючи м. Севастополь) – 23 установи. Таким чином, серцевиною національної музейної мережі виступає подільсько-наддніпрянський терен – смуга споконвічного оселення українського етносу в Лісостеповій частині країни від річки Збруч до Дніпра. На цій території зосереджено 110 державних музеїв, тобто рівно 1/4 національного музейного фонду. З урахуванням музеїв Києва ще одна чверть національного музейного фонду зосереджена в межах Українського Полісся.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Музеєзнавство» автора Рутинський М.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МУЗЕЙНОЇ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ“ на сторінці 1. Приємного читання.
