Сьогодні, на початку XXI ст. в основу розвитку музейництва покладено концепцію "social network" – мереж, мережного партнерства, мережного менеджменту [75, 76].
Мережні структури дають змогу розгортати глобальні проекти. За принципом управління, мережні структури – це децентралізовані системи, що будуються на основі проектно-програмного підходу до організації діяльності і формування партнерських стосунків між учасниками. Система партнерств дозволяє масштабувати глобальні проекти таким чином, що кожен учасник діяльності виконує розмірний його можливостям "фрагмент" проекту. Координація здійснюється за рахунок спільно вироблених пріоритетів, мети, концепції чи проектної ідеології, що задає загальний напрям процесів. Мережні структури відрізняються високим ступенем стійкості, ґрунтуються на системі розподілу ризиків.
Перевага мережних організацій над ієрархічними структурами полягає в тому, що вони організовані за принципом пропорційно розподіленого ризику і не мають централізованої системи управління. В ієрархічних організаціях основою менеджменту є команда, у мережних – партнерство, координація дій. Органи координації дій, що створюються мережними структурами, прийнято називати ресурсними центрами. (Для прикладу, Регіональний ресурсно-інформаційний центр навчальних матеріалів з туризму для усіх зацікавлених організацій сфери туризму, освіти і культури відкрито у стінах Львівського національного університету імені Івана Франка, вул. Дорошенка, 41/39.)
Підкреслимо, що мережні структури не мають недоліків ринково орієнтованих корпорацій, не бояться конкуренції, не залежать від ринкової кон'юнктури.
Мережні структури змінюють характер конкуренції: вони прагнуть не до монополізації, а до нарощування партнерських зв'язків, що забезпечують стійкість системи в цілому і можливість реалізації великомасштабних проектів. Підвищується ефективність маркетингових технологій, що спираються на спільно створену учасниками інфраструктуру, яка дозволяє заощаджувати витрати. Активне поширення мережних структур та їхня ефективність спираються на широке використання сучасних інформаційних і комунікаційних технологій.
Сьогодні тільки в Європейському Союзі нараховується понад 150 культурних мереж, що поєднують організації, арт-менеджерів, творчих особистостей. Мережні організації є основним ресурсом міжнародних партнерських проектів у сфері культури.
Статут Форуму Європейських мереж так визначає їхню специфіку і призначення:
Мережу можна визначити як збори особистостей та автономних організацій, що використовують усі методи й засоби комунікації між художниками, посередниками і публікою, що переборюють географічні, інтелектуальні й соціальні межі.
Мережа може бути визначена і за її позицією солідарності, взаємообміну, що демонструє величезні можливості і широту кругозору, зовсім відмінні від тих, якими володіють ієрархічні структури і процеси.
Мережі піклуються про географічну і тематичну розмаїтість культурних партнерів, які входять у них. Вони працюють у дусі самокритики, зіставлення й обміну ідей.
Кожна мережа має власні методи й особливий статут для досягнення своєї мети, у якій відбивається формальна і неформальна структури, мінімальні і гнучкі.
У рамках Форуму Європейських культурних мереж 1998 р. був сформульований основний принцип їхньої діяльності: мережі зобов'язані працювати разом у дусі максимальної широти поглядів і демократичної терпимості, де всі громадяни мають рівний доступ до культурних цінностей.
Таким чином, розвиток культурних мереж спрямований на консолідацію світових культурних ресурсів і забезпечення доступу до цих ресурсів усіх зацікавлених учасників.
В Україні мережна ідеологія тільки починає поширюватися. Координаційні центри транснаціональних культурних мереж заохочують участь українських музеїв у мережах за допомогою автоматичного членства, повного чи часткового звільнення від сплати вступних і членських внесків, оплати відряджень на мережні заходи тощо. Однак у списках членів більшості міжнародних культурних мереж українських учасників поки ще обмаль. Така ситуація насамперед зумовлена недостатнім розвитком та освоєнням сучасних інформаційних і комунікаційних технологій в українських музеях і галереях. Чимало (особливо провінційні) музеїв і галерей просто не знають і не прагнуть дізнаватися про такі можливості, не займаються пошуком необхідної інформації і партнерів, не намагаються налагодити досить доступну і недорогу електронну комунікацію, тому що не знають, як це зробити. Також для українських музеїв продовжує залишатися проблемою мовний "бар'єр" у спілкуванні з закордонними партнерами.
Першими вагомими кроками з поширення мережної ідеології в Україні музейними установами вже зроблені – це створення музейних асоціацій (наприклад, Асоціації музеїв і галерей Карпатського регіону, про яку мова піде нижче).
Асоціації – це ще не цілком мережі, у деяких з них домінують ієрархічні структури, інші радше нагадують професійні клуби. Однак чимало рис дозволяють стверджувати те, що діяльність українських музейних асоціацій спирається на мережні координаційні принципи: наявність єдиного інформаційно-ресурсного центру, активна участь у спільних, у тому числі міжнародних, проектах, виставках, семінарах, конференціях, фестивалях. (Перший Усеукраїнський фестиваль "Музей третього тисячоріччя" відбувся 2005 р.) Та головне – в основі діяльності більшості асоціацій лежить принцип партнерства.
Нижче спинимося на характеристиці найвпливовіших й найуспішніших світових музейних мереж, що реалізують глобальні ініціативи та проекти зі збереження, пізнання, обміну й популяризації культурної спадщини людської спільноти. Такими мережними організаціями на сьогодні є Міжнародна рада музеїв (ІКОМ), Мережа європейських музейних організацій (NEMO), Міжнародний центр вивчення консервації та реставрації культурної спадщини (ICCROM), Європейський музейний форум, на ідеології мережного партнерства у менеджменті розвивають свою діяльність Агентство з міжнародного розвитку США (US AID), Європейська мережа Культурних центрів (ENCC), Асоціація бізнес-спонсорства в мистецтві (ABSA), Європейська мережа Інформаційних центрів Виконавських мистецтв (ENICPA), Cultural Co-operation, Art & Society та чимало інших європейських благодійних фондів і міжнародних організацій.
Розгортання діяльності міжнародних організацій у сфері культурної спадщини й музейництва було зініційоване в середині минулого століття Організацією Об'єднаних Націй. З цією метою у складі ООН 1946 p. була заснована неурядова організація – Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (United Nations Education Science and Culture Organization – UNESCO). Діяльність ЮНЕСКО охоплює широке коло питань: ліквідацію неграмотності і боротьбу з дискримінацією в царині освіти, вивчення, збереження і популяризацію національних культур, проблеми інформації та безліч інших актуальних для міжнародного співтовариства проблем.
Того ж 1946 р. у складі ЮНЕСКО була створена Міжнародна рада музеїв (ІКОМ). Нині ІКОМ – це неурядова організація, формально підпорядкована ЮНЕСКО, що має консультативний статус в Економічній та Соціальній Раді Організації Об'єднаних Націй.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Музеєзнавство» автора Рутинський М.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Перспективи інтеграції українських музеїв у регіональні, національні та міжнародні музейні організації“ на сторінці 1. Приємного читання.
